ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Історія української літератури: епоха Бароко (XVII-XVIII ст.) - Ігор Ісіченко 2011

Пилип Орлик
Панегірична поезія

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Пилип Орлик народився в Косуті під Вільном 21 жовтня 1672 р. Він походив із литовсько-чеського роду. Спершу Орлик навчався у Віденській єзуїтській академії, а потім - у Києво-Могилянській колеґії, яку закінчив у 1694 р.

Орлик працював писарем у митрополичій канцелярії (1698-1700). З 1702 р. він - генеральний писар і найближчий радник гетьмана Івана Мазепи. Разом із гетьманом Орлик намагався створити антимосковську коаліцію, після поразки під Полтавою еміґрував, а після смерти Мазепи був обраний гетьманом. Під час обрання 16 квітня 1710 р. було укладено угоду гетьмана зі старшиною та козаками: «Пакти і Конституцію прав і вольностей Запорозького Війська» («Конституцію Пилипа Орлика»).

Як гетьман України Пилип Орлик уклав союзний договір із Швецією (1710) та Кримським ханством (1711). Було здобуто підтримку Туреччини, котра оголосила війну Московському царству. Навесні 1711 р. гетьман очолив наступ на Правобережну Україну. Міста без бою здавалися козацькій армії. Правобережні полки перейшли на її бік. Було обложено Білу Церкву, почалися масові виступи проти московської адміністрації на Лівобережній Україні. Але наступ російського війська та Прутська мирна угода між Московським царством і Туреччиною (1711) завадили Орликові реалізувати свої плани. У 1714 р. він переїхав до Швеції, потім до Німеччини, а згодом до Франції. Пізніше Орлик жив у Салоніках, Буджаку, Яссах, Бухаресті.

Він відомий як автор блискучих політичних творів «Вивід прав України» (1712), «Маніфест до європейських урядів» (1712) та цінного «Діяріуша» («Щоденника подорожнього», 1720-1732). «Щоденник» опублікований у 1989 р. Гарвардським університетом (США).

Помер гетьман Пилип Орлик у Яссах 26 травня 1742 р., до останніх днів намагаючись сформувати власне військо й залучити до боротьби за відновлення козацької держави інші країни та Січ. Літературну творчість Пилипа Орлика студіювала з кінця XX ст. Олександра Трофимук.

«Російський Алкід» (1695)

Оригінальна назва - «Alcides rossiyski triumfalnym lawrem ukoronowany iaśnie wielmożny iegomość pan łan Mazepa hetman woysk ich carskiego prześwietnego maiestatu zaporożskich²⁴¹».

²⁴¹ Російський Алкід, коронований тріумфальним лавром, ясновельможний його милість пан Іван Мазепа, гетьман запорозького війська його царської пресвітлої величности (польськ.).

Твір надруковано польською мовою у Вільні 1695 р. Приводом до видання твору був, очевидно, 10-річний ювілей гетьманування Івана Мазепи та успішний кримський похід 1695 р., коли російські й українські війська здобули Азов (Озів).

Панегірик присвячено Іванові Мазепі. Автор вітає гетьмана з перемогою над Кримським ханством, підкоренням фортець Кизикермен й ін. Мазепа зображується як «булавовладний Алкід», «захисник людности від невірних напасників». Його образ інтерпретується у стилі зображення монархів, що покликане леґітимізувати гетьманську владу в Україні.

Твір видано окремою книгою. Вона розпочинається гербом роду Мазеп і геральдичним віршем. Емблематика герба Мазепи тлумачиться в світлі панівних ідеалів епохи - рицарства й побожности:

Snąć krzyż domu Mazepyw zodiak przemierzył

I tak się mocno sławą o niebo uderzył,

Że się musiał rozdwoić w tym impecie zwierzchu.

Zhołdowawszy Planety nie znające zmierzchu,

Boy się tu Thracka Luna przystępować blisko,

Złota Phaebe z Helicą zgasza twe iskrzysko,

Krzyż Mazepyw rozdarty, w tym Klejnocie drogi,

Rozedrze ci Planeto w Hyperborze rogi²⁴².

Переклад Валерія Шевчука:

Знать, хрест Мазепів дому зодіяк дав даром,

Відтак потужно в небо славою ударив,

На два відтак розбився в тій імпрезі зверху,

Планети вшанувавши, що не знають мерху.

Бо тут ще трацький місяць підступив був близько,

Геліка злотна Феба згасить те іскрисько.

Мазепів хрест роздертий у клейноті з того,

Тебе, плането, двоїть в гіперборські роги²⁴³.

Далі подається прозова передмова, де тлумачаться мотиви звернення до гетьмана, та «Apostrophe» (віршове звернення), що складається з десяти восьмирядкових строф. Автор просить в адресата дозволу виголосити йому привітання з приводу тріумфальної перемоги над ворогом.

Основною частиною книги Пилипа Орлика є «Діялог про тріумфальну перемогу над бусурманом ясновельможного його милости пана Івана Мазепи, гетьмана Військ Запорозьких». Автор звертається до муз, закликаючи їх залишити місце, де панують божества війни. Далі звеличується військовий подвиг гетьмана, котрий переміг мусульманське військо.

Книга закінчується двома короткими творами: «Пеан тріумфальний Аполлонової лютні на Віденськім Парнасі» та «Трофей умиротворювачеві скіфів» (останній - латинською мовою).

Автор розробляє мотив деградації людства й зміни «золотого» віку «залізним», протиставляє світ муз світові війни. Він мальовничо зображує батальні картини, порівнює походи на Крим із хрестовими походами минулого. Міфологізується боротьба за вихід до Чорного моря, в перебігу якої було взято фортеці Кизикермен, Тавань, Асламгород. У розповідь про ці події вплітаються мотиви античних міфів.

Вводиться алегоричний образ Луни (Echo) - поетичної творчости, яка відображає реальні події, увічнює славу героя, розносить звістку про нього по цілому світу. Іван Мазепа знов, як і в Орновського, зображується як Алкід-Геркулес.

²⁴² Орлик Пилип. Конституція, маніфести та літературна спадщина: Вибр. твори. - К.: МАУП, 2006. - С. 390.

²⁴³ Там само. - С. 450.

Гетьман постає руським Юпітером (Iowiszem Rossiyskim), порівнюється з царем Петром І - «московським Юпітером». Руський Юпітер бореться з кримськими циклопами, громить їх своєю булавою, палить Марсовим вогнем.

Відображається мрія про повернення Константинополя: автор бачить, що в небесних Дельфах суджено московському цареві розгромити «стамбульську горгону» й першому скласти Богові хвалу у відновленій церкві святої Софії, перетвореній турками на мечеть. У цьому за діяльного помічника цареві буде «dzielny twoy Alcides». Барокові формули виливаються в розгорнуті картини видінь майбутнього. Ось їде тріумфальна квадрига, за якою несуть згорнуті турецькі корогви, Росія вводить Мазепу в Капітолій, саджає його в янтарне крісло й вінчає лавром. На коринфських колонах у Капітолії зображуються подвиги Мазепи.

Розкривається символіка герба Мазепи - хрест на постаменті зі знаком «V» («victoria» - перемога). Свій панегірик Орлик закінчує девізом з герба: «Non plus ultra»²⁴⁴, на що він звертає увагу вже на титульній сторінці. Ці слова неодноразово повторюються протягом твору. Вони взяті з напису, вирізьбленого на храмі в Дельфах, а також на міфічному Геркулесовому стовпі, що позначав кінець світу: «Ані кроку далі!»

Слова девізу «Non plus ultra» покладені в основу однієї з частин панегірика: фігурної графічної композиції у вигляді піраміди. Піраміда в бароковій символіці позначала доброчесність, стійкість, силу, витривалість. Створюються візуальні ефекти й тоді, коли графічний малюнок гербового хреста Мазепи утворюється сполученням строф різної довжини. Інший фігурний вірш написаний у формі тріумфальної арки. Таким чином, у панегірику широко використовуються фігурні композиції, емблематика.

«Гіпомен сарматський» (1698)

Ориґінальна назва - «Hippomenes Sarmacki, porywczych ad omnia quaeque cnot у wysokich praeminenciy, rossiyskiemu światu antagonią zalecony²⁴⁵».

Це панегірична книга, присвячена шлюбові племінника гетьмана Івана Мазепи Івана Обідовського та доньки генерального писаря Василя Кочубея Ганни. Книга написана польською мовою. Її єдиний примірник зберігається в бібліотеці Люблінського католицького університету. Текст твору виданий МАУП у 2006 р. Конкретний привід до написання твору став підставою для прославлення шляхетської гідности молодого.

Композиція книги зіперта на символіці герба Обідовських: орел угорі, а на щиті три діяманти. В центрі уваги автора - Іван Обідовський, який був визнаний загалом за гетьманового політичного спадкоємця. Розмірковуючи над рицарськими чеснотами Івана Обідовського, автор зображує його гетьмановим соратником і прославляє військові успіхи Мазепи, позначені вдалим походом на Крим 1695 р.

²⁴⁴ Нічого понад те (лат.).

²⁴⁵ Гіппомен сарматський, поривних до усіх цнот високих, наперед виданих руському світові, антагоністично поданий (польськ. і лат.).

Твір належить до жанру шлюбних панегіриків, хоча сам автор називає його панегіричною симфонією. Кожен із чотирьох розділів («парагонів») панегірика та заключну «Мету» розпочинають алегоричні малюнки з елементами гербових клейнодів Обідовського та Мазепи й емблематичними віршами. Панегірик починається гербовою епіграмою, прозовою і віршовою посвятами Іванові Обідовському. Далі містяться два вітальні розділи: «Hymenaeusz weselny» та «Hymen triumfalny muz roxolańskich», присвячені вшануванню молодих. Використовуються акровірші: в першому розділі («парагоні») перші літери кожного піввірша складають ім’я, прізвище й титул героя.

Ідея невмирущости слави стверджується за допомогою парафрази гораціянських мотивів. Впроваджуються античні сюжети, образи Ганнібала, Ясона, Медеї. Герої уподібнюються до персонажів «Енеїди» - Енея та Лавінії. Для прославлення Обідовського й показу сполучення в ньому мужности воїна й мудрости освіченої людини автор звертається до образів Марса й Мінерви. Весь Олімп прославляє героя за його участь у походах на Крим. Орлик називає Обідовського другим Геркулесом, натякаючи на вживане ним порівняння з Геркулесом (Алкідом) самого гетьмана Івана Мазепи. Відтак ідеться про ймовірне успадкування Обідовським гетьманської булави. Це пророцтво не справдилося. Іван Обідовський загинув під час Північної війни 1701 р., виконуючи повноваження ніжинського полковника й наказного гетьмана.

Хронологічна таблиця

ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти