Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Літературні напрями
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Літературні напрями

У певний період розвитку літератури серед письменників складаються літературні напрями за спільністю художніх засобів, хоч далеко не завжди відповідних за світоглядом. Ці мистецькі угруповання письменників усвідомлюють теоретичні основи своєї діяльності, прокламують її усно і в своїх маніфестах, творять літературні теорії, що виправдовують їх теоретичні принципи. Отож, письменники, об’єднані спільним творчим принципом, усвідомленим і названим, утворюють своїми творами єдиний літературний напрям. Літературний напрям загально можна визначити так: це група письменників, об’єднаних спільним розумінням художньої творчості, спільним принципом поетичного зображення життя, що застосовують його в своїй творчості і захищають його теоретично.

У річищі одного великого літературного напряму часто утворюються різні літературні течії. Терміном літературна течія означають ті різновиди, розгалуження літературного напряму, які виникають у процесі його розвитку. Так, наприклад, в українському романтизмі постала харківська течія, представлена творчістю І. Срезневського, Л. Боровиковського, А. Метлинського, М. Костомарова та ін., що культивувала стиль романтичної поезії у гатунках: ліричному, баладному й історичної поеми. Певний поділ літературних напрямів на окремі течії властивий кожній національній літературі.

Відмінність течії від літературного напряму полягає в тому, що письменники, пов’язані з тією чи іншою течією, усвідомлюють і обстоюють її ідейні та художні принципи, займають у літературній боротьбі певні позиції.

З поняттям літературної течії тісно пов’язана і літературна школа (наприклад, шевченківська школа в поезії, стефаниківська в прозі). Та чи інша літературна школа свою назву пов’язує з іменем її видатного представника. Літературна школа — це вужча ланка літературної течії. Терміном школа підкреслюють тісну професійну близькість групи письменників, пов’язаних спільними засобами та прийомами творчої роботи. Інколи поняття школа вживають у літературознавстві і в ширшому значенні — напряму.

В історії літератури відомі великі напрями. Вони висувають важливі, глибокі принципи художньої творчості, об’єднують великі групи письменників, існують довгий час, інколи продовж століть і являють собою епоху в розвитку художньої літератури. Такими напрямами є: класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм. В одну й ту саму добу в літературі можуть бути наявні різні напрями. Дуже часто «один і той письменник писав в один і той самий час в різних родах і напрямах літератури» — говорить Н. Петров. Так і є справді.