Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Метафора
Поетична семантика
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Метафору багато хто вважає найголовнішим тропом і такою характеристичною для поетичної мови, що саме слово це іноді вживається як синонім образности мови, як вказівка на те, що слова діють тут не в прямому, а в переносному значенні. Метафорична мова часто означає алегоричну або образну мову (гр. metaphora й є — перенесення).
В метафорі якась одна або кілька властивостей переносяться на предмет або явище з другого предмета або явища, але ці останні не виступають у тропі безпосередньо, а лише маються на думці. Справді метафора е порівняння, що здійснюється тільки інакше. У звичайному порівнянні наявні два члени: той, який порівнюємо, і той, з яким порівнюємо, а в метафорі — один член, другий, а при цьому мається на увазі й перший член, що порівнюється. І, таким чином, через асоціацію обидва члени зростаються разом. Тому метафору можна назвати прихованим порівнянням.
Вислів: «Робота горіла в її руках» — метафора. Швидкість виконуваної роботи порівнюється зі швидкістю знищення палива вогнем; але, як бачимо, в метафорі один член порівняння відсутній. Те саме виявимо в метафорах: «Голубе шатро неба», або «небесне шатро». В основі цих матафор лежить уява, що ніби небо покриває землю так, як шатро, тобто порівняння, але воно дане, сказати б, у скороченому вигляді.
Звернімося ще до прикладів таких метафор:
Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Каплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
(І. Франко, «Земле, мая всеплодющая мати»)
Тут метафорою є слова всеплодющая мати, які, на підставі подібності, порівнюються до землі. Хід думки поета такий: земля, як і мати, годує нас і поїть, а тому можна перенести властивості матері на землю.
Або:
За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках...
(Л. Глібов, «Синиця»)
Слава літати не може. Але, надавши їй схожості зі птахом, ми уявляємо собі, як та слава летить і розноситься по світу.
Звичайно метафори є своєрідним наслідком праці творчої уяви письменника. Він виявляє в них багатство і силу своєї мистецької думки, підносить картинність і наочність свого вислову та спричинюється до збагачення рідної мови взагалі. Ось кілька ще прикладів метафор:
І пошлю свою тугу до вас (людей)
Хай за поли вас мине,
Як той пес, що на лови у степ
Пана свойого кличе.
(І. Франко, «Мойсей»)
Тут сама метафора утворюється порівнянням.
Метафора, що складається з ряду пов’язаних між собою слів, які взаємно доповнюють зображення певної картини, називається розгорнутою. Прикладом вживання розгорнутої метафори може бути така частина з поезії Т. Шевченка:
За сонцем хмаронька пливе,
Рожеві поли розстиляє
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
(«За сонцем хмаронька пливе»)
Метафори М. Коцюбинського у повісті «Fata morgana»: «співає колос, сміється лука, кличуть городи, диха тучна земля». Ними передаються сподівання Маланки на здійснення мрій про землю. А коли настали чорні дні суму для Маланки, Коцюбинський передає переживання героїні іншими метафорами: «Пестила мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалась і втекла з рук. Як мариво поманила і як мариво щезла. Лежить холодна і ссе тепер кров».
Граматично метафори можуть утворюватися сполученням будь-яких значущих частин мови: іменником («ланцюг доказів», «зерно правди»), прикметником («сумні обставини», «чутливі струни»), дієсловом («від сорому згорів?’, уродилась надія») і т. д.
Переважна частина словника живої мови складається з метафоричних слів і висловів, наприклад: підошва (гори), хребет (гірський), ніжка (стола), зубці (пилки, гребінця), ручка (писати), головка (цвяха), шапка (гриба), хвилюватися, вагатися, горіти, летіти думкою і багато інших. Інколи на означення складніших взаємин між людьми вживаються і складніші метафоричні вислови. Про людину, що вчинила щось погане супроти другої, говорять: «він заступив йому стежку або став поперек шляху, він викопав йому яму, сів йому на шию, плів йому сухого дуба, наступив йому на ногу, перетер його на зубах» і т. д. А про потерпілого знову говорять: «зайшов на безвихідь, наскочив на слизьке, поліз на стіну, тут йому й край (гак, капут)».
Усі наведені вище метафоричні слова і вислови мають дуже давнє походження, так давно увійшли в мову, стали такі звичні, що їх первісне образне значення вже непомітне або зовсім забулося. Але всі вони засновані на ототожненні схожих явищ і всі вони мають переносне значення.
Метафора — найпоширеніший вид тропів, хоч цінною може вважатися лише нова, свіжа метафора, а не трафаретна чи надто вишукана.
