Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Гіперболи
Поетична семантика
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Гіперболи (гр. hyperbole — перебільшення) — троп, зміст якого полягає у свідомому, надмірному перебільшенні якихось рис людини, предметів або явищ, їх характеристик тощо, щоб підсилити враження. Наприклад:

А сльоз, а крови? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов’їх. А дівочих

Пролитих тайно серед ночі!

А матерніх гарячих сльоз!

А батькових, старих кривавих!

Не ріки — море розлилось,

Огненне море!

(Т. Шевченко, «Кавказ»)

Або:

Хотіла б я вийти у чистеє поле,

Припасти лицем до сирої землі

І так заридати, щоб зорі почули,

Щоб люди вжахнулись на сльози мої.

(Л. Українка, «Горить моє серце»)

У цих прикладах маємо навмисно свідоме перебільшення, щоб передати велике обурення в першому випадку і глибоке страждання — в другому.

Академік Виноградов говорить, що «гіпербола — це закон мистецтва, який доводить до найбільшої ясности і виразності те, що існує в житті в розосередженому вигляді».

Гіпербола вживається в різних літературних творах, особливо з сатиричним забарвленням. В багатьох випадках вона є засобом створення образів. Найчастіше образи- гіперболі зустрічаються в казках, героїчних піснях, билинах, думах, у романтичних творах і живій розмовній мові.

У народніх казках герої наділяються фантастичною силою, незвичайною красою, вони переборюють неймовірні труднощі, легко виривають столітні дуби з корінням і т. д.

Особливо насичені гіперболами билини при описах фізичної сили богатирів, наприклад: Святогор, вірячи у свою непереможну силу, нахваляється: «Якби землі тягу (або кільце), повернув би всю землю». Він наїздить на торбу (сакву), пробує підняти — торба ані поворухнеться. Хапає рукою (спочатку пальцем) — торба на місці. Злазить із коня, хапає обома руками — підносить вище колін, але сам по коліна вгрузає в землю. По обличчі не сльози течуть, а кров. Так і не міг нічого зробити.

У народній поемі «Ой з-за гори високої» козак Нечай зображений людиною виняткової сили й мужності. Він не злякався сорока тисяч ворожого війська:

Ой не встиг козак Нечай

На коника спасти,

Став ляхами, як снопами,

По два ряди класти. —

Він знищив тисячі ляхів і загинув лише тому, що його кінь не зміг вискочити з ворожих трупів. Перебільшення підсилює враження.

Гіперболу не можна змішувати з простим перебільшенням, що виражає емоційно-схвильований стан того, хто говорить. Так, наприклад: «Я говорив тобі сто раз про це»..., «до смерти він налякався» і подібні не є гіперболі, тобто стилістичним засобом перебільшення, а тільки таким перебільшенням, що висловлює емоційний стан того, хто говорить. У цих прикладах перебільшення будуть не тропами, а фігурами.