Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Символ
Поетична семантика
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Символ (гр. symbolon — знак, прикмета) — це троп, що в поетичній мові умовно означає суть якогось явища з певного погляду, який і визначає характер, якість символа.

Символами можуть бути предмети, тварини, певні явища, ознаки предметів, дії тощо. Багато символів зустрічаємо в фолкльорі, наприклад: хліб-сіль — символ гостинності; перли — символ сліз; сонце має символічний зміст не тільки краси, а й захисту, охорони від ворожих темних сил; світло — символ веселости; туча, хмара — символи ворога і ворожнечі; збирання розсипаного — символ тяжкого діла; змій — символ мудрости; калина — символ молодої дівчини, краси і любові; зелений явір — символ молодого юнака; чорний ворон — символ не тільки печалі, а й смерти; стежки, зарослі терном — символ розлуки; високе літання птахів — символ нічим необмеженої свободи; символічні також обряди. Походження символів дуже давнє. В символі завжди наявне приховане порівняння, той чи інший зв’язок з явищами побуту, з явищами історичного характеру, з народними переказами тощо. З фолкльору символи перейшли і в літературу, де здобули значне поширення.

Вірш Шевченка «Ой три шляхи широкії», побудований на символах, перенесених з фолкльору:

Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися;

На чужину з України

Брати розійшлися.

Три шляхи широкії мають значення далекої дороги, що веде в безвість. Само з себе зрозуміло, що й братів було троє, і розійшлися вони трьома шляхами. На знак розлуки:

Посадила стара мати

Три ясени в полі.

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині...

А дівчина заручена —

Червону калину.

Образи ясена, явора — символізують молодість; образ тополі — самітність; червона калина — має зміст сподівання, що поєднується з бажанням дівчини одружитися.

В другій частині Bipnjy'зображується всихання дерев. Це народнопоетична алегорія вмирання надій:

Плаче стара мати

Плаче жінка з діточками

В нетопленій хаті.

Сестра плаче...

А в останніх чотирьох рядках віршу поет дає образ заростання шляхів тернами — як символ довічної розлуки.

В художній літературі певна символічність заховуються в кожному порівнянні, метафорі, паралельному зіставленні-, інколи навіть епітетах. (Епітет горя часто сприймаємо не тільки в розумінні такого, що горить, а й гіркого: гірке горе).

Слід пам’ятати, що символічні образи зображують не окрему особу чи подію, але мають узагальнююче значення не розумове, а емоційне. їх треба вміти пережити, їх символічне значення треба відчути.

Глибоко символічний «Фауст» Гете, так само образ Прометея в Шевченка (як символ нескореності), символічний зміст мають образи каменярів, Беркута, змія-полоза в Франка.