Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Інверсія
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Інверсія (лат. inversio — переставляння) — заміна в реченні звичайного граматичного порядку слів, щоб підкреслити серед них найзначуще слово або слова відповідно до потреб автора.

Як уже згадувалося раніше, звичайно підмет стоїть перед присудком, керовані члени речення — після керівних, прикметники — перед іменниками і т. д. Граматично українське речення будується так: «Новий американський літак швидко піднімався в повітря нал збуреним морем». Це звичайне розташування слів висловлює звичайний рух думки. Логічний наголос падає на присудок із залежним від нього словом: «піднімався в повітря». Але коли письменник хоче виділити інтонацією те чи інше слово, що має для нього важливе значення, він переносить його з нормального свого місця на незвичайне: найчастіше на початок або кінець речення. Тоді це слово вимагає й логічного наголосу або додаткового емоційного.

Найпоширеніші способи інверсії, переміщення членів речення з тим чи іншим стилістичним завданням, бувають такі:

1. Перенесення підмета на кінець речення: «У цю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на галявину виходить — Хо (М. Коцюбинський, «Хо» — казка).

2. Інверсія підмета і присудка емоційно виділяє присудок, що ставиться на перше місце: «Привіз мене чоловік на своє господарство» (М. Вовчок, «Сестра»).

3. Означення іде за означуваним (поспозиція означень) : «Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї самодзвонними» (П. Тичина, «Арфами, Арфами») .

4. Додатки-іменники найчастіше виносяться у наголошену позицію перед дієсловом: «Варка. Колодязі вичерпали, самий глей, а не вода. Оце копанки по левадах копаємо...» (Ю. Яновський, «Дума про Британку»). Нейтральному порядкові слів типу: ..підмет + присудок + додаток (наприклад: «Олесь любив зиму») протиставляються експресивні варіанти словорозташування («Любив Олесь зиму»; «Зиму Олесь любив»; «Зиму любив Олесь»).

5. Інверсійний порядок обставин задля наголошення підмета: «підмет + присудок + обставина», наприклад: «Злість і ненависть стояли над землею, і дим од погашених іскор піднімався вгору» (С. Васильченко, «Казала ніч»). Пор. описово-нейтральний порядок слів («обставина + присудок + підмет»): «Над землею стояли злість і ненависть»... У поспозиції обставини-прислівники: «В театрі дзвінок задзеленчав тоненько (А. Головко, «Пасинки степу») ; обставини-прислівники у наголошеній позиції до підмета: «І кріпко директор замислився» (О. Вишня).

Інверсія (означень, додатків, обставин, головних членів речення) в поезіях часто пояснюється вимогами ритму і рими, як, наприклад, у Котляревського в «Енеїді»:

О, музо, панночко Парнаська!

Спустись до мене на часок;

Нехай твоя научить ласка,

Нехай твій шепче голосок,

Латинь к війні як знаряжалась,

Як армія їх набиралась,

Який порядок в війську був...

В наведених рядках маємо дві інверсії. Перша: «Нехай твоя научить ласка», замість нормального: «Нехай научить твоя ласка». Те саме маємо й через рядок нижче.

Замість: «Як знаряжалась латинь к війні» переставлено: «Латинь к війні як знаряжалась».

Користуючись різними стилістичними функціями інверсії, треба мати на увазі, що кожне переставлення, яке порушує в більшій чи меншій мірі нормативний порядок слів, тягне за собою зміну логічного змісту речення, або надає додаткового емоційного забарвлення всьому висловленню. Це пояснюється тенденцією більше-менше сталого закріплення місця за членами речення. Така тенденція зберігати загальноприйнятий порядок у мові існує майже у всіх мовах світу.