Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Ампліфікація
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Ампліфікація (від лат. amplificatio — поширення, збільшення) — стилістична фігура, яка утворюється спеціальним нагромадженням у реченні однотипних мовних одиниць (епітетів, синонімів, однорідних членів речення тощо), що взаємодії підкреслюють, посилюють висловлену думку, наголошують якийсь факт.

Так, наприклад, у гумористичній поемі «Абу-Касимові капці» І. Франко чотирма ампліфікаційними фігурами, які йдуть одна за одною, змальовує народний бунт з приводу нестачі води в місті:

І вже з криком вулицями

1. З дреколами, з палицями

Йде збунтований той тлум;

2. Тут зітхання, одне сльози,

Там прокляття і погрози

Галас, крик і рев і шум.

Ба, чим ближче до комуни,

3. Справа, зліва, збоку суне

Все нова й нова юрба:

4. Водоноси з коновками,

То прачки йдуть з праниками

Всіх одна жене журба.

Як бачимо, перша ампліфікація групує іменники (дреколами, палицями); друга групує так само іменники (зітхання, сльози, прокляття, погрози, галас, крик, рев, шум); третя — прислівники (справа, зліва, збоку); і четверта — знову іменники (водоноси, прачки).

Ампліфікацією пестливих мовних одиниць часто утворюється ніжний, ласкавий тон мовлення:

... «Зимонько-снігуронько,

Наша білогрудонько.

Не верти хвостом,

А труси тихесенько,

Рівнесенько, гладесенько

Срібненьким сніжком...»

(Л. Глібов, «Зимна пісенька»)

Ампліфікуючись, звертання, можуть творити цілі комплекси, що передають психологічно піднесені моменти мовлення тощо:

Осене і весно!

Зимо й літо!

Світе! Земле!

Ляпавице й громе!

Всіх би вас в одному звуці злити —

І тебе, кохання ніжна втомо!

(М. Рильський, «Дощова трилогія»)

Накопичення ампліфікативних одиниць без почуття міри може мати негативний ефект, порушити стилістичну фігуру.