Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Паралелізм
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Паралелізм (від гр. parallelos — той, що йде поряд) — паралельне зображення двох або кількох явищ в аналогічному значенням укладі слів у рівнобіжних синтаксичних побудовах, які малюють подібні образи, що часом вельми зближені або дають контрасти. За своєю функцією ця фігура наближається до порівняння. Паралелізм особливо яскраво виступає в народніх піснях, де картини природи за ознакою дії, руху зіставляються з переживаннями людини. Створюється так званий психологічний паралелізм:

Ой, зійди, зійди ти, зіронько та й вечірняя,

Ой, вийди, вийди ти, дівчино моя вірная.

Рада б зірка зійти — чорна хмара наступає,

Рада б дівка вийти, так матуся не пускає.

А зіронька зійшла, усе поле освітила,

А дівчина вийшла, козаченька звеселила.

(Народна пісня)

Паралелізм вельми розпоширений в усних і стародавніх писемних літературах, у багатьох системах віршування, а зокрема — в старожидівській, де він поєднується із синонімічною варіацією образів, наприклад:

«Поклади мене як печатку на серце твоє|| і як перстень на руці твоїй»

(«Пісня пісень»)

У писемних літературах паралелізм набуває досить складного характеру, поєднуючись з анафорою, антитезою, хіязмом та іншими фігурами.

Сучасна поетика розрізняє кілька типів паралелізму, а саме:

1. Лексико-синтаксичний, найпоширеніший і полягає в тому, що в реченнях і окремих фразах є однакова або схожа будовою форма:

Защебече соловейко

В лузі на калині,

Заспіває козаченько

Ходя по долині...

...Не щебече соловейко

В лузі над водою,

Не співає чорнобрива

Стоя під вербою..

(Т. Шевченко, «Тополя»)

2. Строфічний, полягає в тому, що в суміжних строфах повторюється однакова синтаксична, а інколи лексична будова:

Спи в своїй білій постелі!

Вітер берези смутні

Хилить в солодкій дрімоті,

В тихому сні.

Шепче осика незмінно,

Місяць мовчить в вишині...

Хай тобі щастя присниться

В тихому сні.

(М. Рильський, «Спи в своїй білій постелі»)

3. Тематичний або паралелізм мотивів виявляється у зіставленні двох явищ, близьких за своїм змістом, наприклад: у Глібова у вірші «Журба» рівнобіжно подається два мотиви: сумування людини за молодістю, а природи — за весною...

4. Композиційний, коли декілька подій розвиваються рівнобіжно в одному творі, як у романі В. Винниченка, «Соняшна машина».

5. Заперечний паралелізм виявляється в тому, що перший член паралелі подається зі заперечною часткою «не». Такий паралелізм переважно вживається в народній творчості, хоч нерідко ним користуються і поети. Наприклад:

То не сива зозулька закувала

То не дрібна пташка щебетала,

Як сестра до брата на чужу чужину

Добрим здоров’ям поклонилася.

(Народна дума)