Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Рефрен (приспів)
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Рефрен (з франц. refrain), по-українському приспів — це рядок або кілька рядків, які повторюються в кінці кожної строфи або групи строф віршу. Рефрен здебільшого підкреслює найважливішу думку твору, і може складатися :
З одного віршового рядка:
Літній вечір... Гори в млі,
В золоті вершини...
А під ними ллється десь
Пісня України...
Гасне вечір... Сон обняв
Гори і долини...
А між горами літа
Пісня України...
Ніч давно... Заснуло все...
Тільки море плине,
Та щебече понад ним
Пісня України.
(О. Олесь, «Літній вечір»)
Рефрен з двох віршових рядків:
Розкішний степ... Убогі села...
Це ти, мій краю чарівний?
Мій рідний край такий веселий,
Мій рідний край такий сумний!
(Г. Чупринка, «Рідний край»)
Рефрен з чотирьох віршових рядків (якнайбільший) маємо в нашому національному гімні:
Душу, тіло ми положим
За нашу свободу
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.
Рефрен виник у глибоку давнину в народній творчості. Він часто зустрічається в наших найстарших обрядових піснях, в колядках, щедрівках. Наприклад:
Добрий вечір тобі, пане господарю!
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Накривайте ж столи та все килимами.
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
(Народна колядка).
Рефрен може складатися також з емоційних вигуків, звуконаслідувальних окликів, що не мають логічного змісту (або загубили його в процесі історичного розвитку): «Ой, ладо», «ку-ку!», «Гей, гей» і подібні, наприклад:
А я у гай ходила
по квітку ось яку
а там дерева люлі
і все отак зозулі
ку
ку
Я зайчика зустріла
дрімав він на горбку
була б його спіймала
зозуля ізлякала
ку
ку
(П. Тичина, «А я у гай ходила...»)