Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Градація
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Ґрадація (від лат. gradatio — поступове підвищення, посилення) — це розташування мовних одиниць у послідовному наростанні чи спаданні їх семантичних якостей або їх ваги у певному висловлюванні.

Розрізняють градацію висхідну та спадну, а відповідно й інтонацію: висхідну чи спадну.

Ось кілька прикладів висхідної градації:

1. Чого мені тяжко, чого мені нудно,

Чого серце плаче, ридає, кричить,

Мов дитя голодне.

(Т. Шевченко, «Чого мені тяжко...»)

2. «Здалека йшла на село хмара куряви. Вона все наближалась, росла, здіймалась до неба, врешті, сонце пірнуло в неї і розсипалось рожевою млою.»

(М. Коцюбинський, «Fata morgana»)

Спадна градація менше поширена в художніх текстах, бо пов’язана зі зменшенням експресії:

Моя ти смерте, дай іще пожити

Хоч рік один, хоч день, хоч хвилину.

(В. Самійленко)

Головна функція Градації полягає в тому, що вона викликає увагу до зображуваного, надає йому більшої сили і виразності.