Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Взаємозв'язок між тропами і стилістичними фігурами
Поетична синтакса
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Тропи і фігури становлять ті елементи слова, що з них складається картинний і емоційний стиль письменника. їх значення у мові незвичайно велике, бо вони поширюють можливості використовування слова, дозволяючи вживати його в найрізноманітніших випадках. Одначе межі між окремими тропами, з одного боку, і між стилістичними фігурами, з другого, не завжди можна провести виразно і чітко. Це видно на епітеті, який інколи можна було б вважати просто за метафору; на перифразі, яка може бути одночасно метонімією або метафорою; на гіперболі і літоті, які можуть бути висловлені порівнянням, на порівнянні, що може показуватися і персоніфікацією і т. д.
Серед самих тропів і серед самих стилістичних фігур часто спостерігається взаємопроникненість: один троп переходить у другий, змішується з ним і утруднює визначення, який це справді троп. Подібно, хоч дещо рідше, справа стоїть і зі стилістичними фігурами. А звідси і розходження у визначеннях і класифікації тропів та фігур, що їх подають автори стилістики.
Не треба думати, що тропи і стилістичні фігури це засоби мови, що цілком відрубно існують одні від одних. Навпаки, троп дуже часто буває вміщений у стилістичну фігуру. Адже фігури будуються переважно на синтаксичних ходах, вони — рисунок, обрис; тропи ж пов’язані з образністю, з барвистістю, а не з розташуванням слів. Барви тропів дуже часто розцвічують рисунок стилістичних фігур. Тоді й сама стилістична фігура оживає; вона ніби обростає тропом.
Ось кілька прикладів взаємозв’язку тропів і стилістичних фігур:
А сльоз, а крови? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов’їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерніх гарячих сліз!
А батькових, старих кровавих,
Не ріки — море розлилось,
Огненне море!
(Т. Шевченко, «Кавказ»)
Тут градація (через нагнітання висловів: «напоїть всіх імператорів... втопить...», далі через нагнітання епітетів: «А дівочих..., матерніх гарячих... батьківських...») неподільно об’єднується з метафорою, що уточнюється порівнянням «сліз, як море розлилось...», а в цілому виходить гіпербол я.
Другий образ з Шевченкової поеми «Гамалія»:
Дрімає в харемі, — в раю Візантія
І Скутар дрімає...
— складається з фігури — кільця, що утворюється через повторення слова: дрімає, метонімії в словах: Візантія і Скутар, синекдохи — в слові: в харемі і порівняння в формі прикладки: в харемі, — в раю означає «як в раю».
Отож, так об’єднані одночасно тропи і фігури разом дають один суцільний образ, який значно кращий і сильніший щодо своєї виразності, впливовості та емоційності.
Як письменник створює такі образи, це залежить від широти і глибини його мистецького переживання, від його хисту і талану та від знання рідної мови. І в цьому саме захована одна з найбільших таємниць поетичної творчості, сила і живучість поетичного зображення, але і його великі труднощі. Та слід усвідомити й те, що ні тропи, ні фігури, ні їх кількість не мають якогось певного, поетичного зображувально-виражального значення без зв’язку з контекстом та іншими виражальними засобами. Ті самі тропи і фігури можуть мати найрізноманітніше застосування, вони будуть набувати свого конкретного змісту лише в даному контексті. Тому метонімія і анафора можуть бути використані як засіб посилення мови: комічної і трагічної і кожної іншої.
Тропи і фігури зустрічаються не лише в художній літературі, а й у звичайній розмовній мові, науково-популярній, ораторській тощо.
