Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Художня вигадка
Загальні поняття теорії літератури

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Найважливіша ознака художнього хисту — це наявність у письменника творчої фантазії, творчої уяви, вигадки, що є головними силами творчого процесу. Без них не можна творити нових образів, образної системи твору.

Щоб створити художній образ, тобто нові факти, людей, події і т. д., письменник мусить спостерігати, вивчати, аналізувати множність певного кола життєвих фактів, відкинути в них випадкове, виділити лише істотне і зібрати його в одно ціле, уявити його собі у всій життєвій яскравості і розказати про нього з такою переконливістю, щоб читач міг уявити його конкретним життєвим фактом. Хоч, з одного боку, такого факту не було в дійсності, а, з другого боку, цей творчо створений факт своїм корінням сягає в реальну дійсність, і на підставі його ми складаємо собі уяву про життєві обставини, що породили його. Тут на кожному кроці письменникові приходить на підмогу уява, творча вигадка.

Без творчої уяви мистця не могло б відбутися такого поєднання індивідуального та узагальненого, без чого нема образу. На основі свого знання і розуміння життя мистець уявляє такі життєві факти, за якими найкраще можна судити про зображуване ним життя. В цьому саме полягає значення художньої вигадки.

Дякуючи художній вигадці, багато письменників так вживається у внутрішній світ своїх персонажів, що уявляють їх і почувають ніби живими. Багато письменників плакало над долею своїх героїв, — такі відомості є про Діккенса, Бічер-Стоу, Теккерія та ін. Відомо, що коли Флобер описував стан Емми Боварі в час її отруєння, то сам почував у роті смак миш’яку і в нього почалась блювота.

Сила уяви і багате знання життя допомагають письменникові уявити, як би поводився створений ним характер в кожних окремих умовах. Образ починає жити і діяти за законами художньої логіки самостійним життям. Великі письменники часто стверджують, що писати без вигадки неможливо. Сам дар художньої уяви дозволяє мистцеві перетворювати свої узагальнення в образи, що цікавлять і хвилюють читача своєю переконливістю.

Але рівночасно вигадка мистця не свавілля, вона підкоряється йому його життєвим досвідом. Лише за цієї умови мистець може показати правильно переживання і вчинки персонажів: вони будуть почувати, мислити, робити так, як в житті почувають, мислять і роблять люди з подібними характерами в подібних обставинах, що їх письменник зображує в своєму творі. Тому вигадка мистця посідає велику переконливість, не дивлячись на свою умовність. Адже мистець не свавільний щодо вигадки, а уявляє те, що має найбільшу ймовірність трапитися в самому житті. І чим талановитіший мистець, чим ширший і глибший його життєвий досвід, його знання людей, подій та обставин, що він зображує, тим яскравіша і ближча до життя його вигадка, тим правдивіші його образи.

Вигадка становить собою не що інше, як засіб відбору найхарактеристичнішого для життя, тобто є, передусім, узагальненням матеріалу, зібраного письменником. Самозрозуміло, що як пізнання життя може бути невірним, викривленим в конкретних історичних випадках, так і вигадка може набувати викривлені, безглузді і подібні форми.

У принципі не обходяться без художньої вигадки майже всі роди літератури.