Теорія літератури - Іван Безпечний 1984

Рима
Поетична фоніка
Поетична стилістика й її завдання

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Римою називаємо співзвучність закінчень двох або кількох слів у віршових рядках, яка полягає в тому, що їхні наголошені голосні однакові або відповідні (a-я, у-ю і т. д.), а всі наступні звуки до кінця слова звучать приблизно однаково. Наприклад: нОри-гОри, лЯска-кАзка, вИмита-вИлита, рІдний-бІдний, слІд-стИд. Рими можуть виступати в сумежних рядках або на відстані кількох рядків.

Щодо організації віршу, то римі належить велика роля. Рими надають віршеві більшої гармонійності і вимовности. Через своє вигідне місце у рядку часто рима виділяє слова, що мають головне смислове значення у вірші. Крім того, рима має ритмічне значення: вона підкреслює закінченість віршового рядка (як ритмічної одиниці), і після неї мимоволі робиться ритмічна пауза.

Існує багато видів рим і їх звичайно класифікують за такими ознаками: за складовою будовою, за звуковою, за граматичною і, нарешті, за місцем їх у вірші.

1. За складовою будовою рими поділяються на чоловічі (односкладові), жіночі (двоскладові), дактилічні (трискладові) й гіпердактилічні (чотирискладові).

Чоловічою називається така рима, в якій наголос стоїть на першому складі від кінця; ця рима має сильне звучання:

Степами й крізь дебри одвічних лісів

Гаптуєм кістками узори шляхів.

Увічі нам з криці — густа пилюга,

Нас нівечить голод, катує жага.

Нас гонять на захід, на північ на схід,

За нами отари удів і сиріт.

За нами могили ростуть і ростуть,

Новим поколінням визначують путь.

(М. Кічура, «Степами й крізь дебри...»)

Жіночою називається така рима, в якій наголос стоїть на другому складі від кінця. Жіноча рима надає закінченню рядків м’якого звучання:

Тягар робочих літ наліг мені на плечі

Стих безтурботний сміх і споважніли речі

(М. Зеров, «Тягар робочих літ...»)

Походження термінів «чоловіча» і «жіноча» рима пов’язане з французькими прикметниками, що в чоловічому роді мають наголос на останньому складі (vif - живий), а в жіночому наголос падає на передостанній склад (vive - жива), бо «е» на кінці глухе.

Дактилічною називається така рима, в якій наголос стоїть на третьому складі від кінця. Дактилічна рима надає віршеві ще повільнішого характеру:

Швидко, швидко ми побачимось,

Рідна матінко моя...

Наговоримось, наплачемось

(О. Олесь, «Швидко, швидко ми побачимось»)

Гіпердактилічною називається така рима, в якій наголос стоїть на четвертому складі від кінця. До цієї рими вдаються тільки тоді, коли треба надати віршеві особливої повільності:

Як була я молодою преподобницею

Повісила хвартушину над віконницею

(Т. Шевченко, «Гайдамаки»)

З однотипними римами вірші зустрічаються дуже рідко. Найчастіше буває чергування чоловічих і жіночих рим:

Так само сонце гріє,

Та сонця не видно з пітьми...

Гей, що ти зробила, Росіє,

З козацького роду людьми?

(О. Гай-Головко, «Так само сонце гріє...»)

2. За звуковим значенням рими поділяються: на точні й неточні, багаті й бідні, асонанси й дисонанси, прості й складні та інші ще види.

Точною називається така рима, коли збігаються геть усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах: несуть — ідуть, зерня — терня, природний — народний. Точної рима, що її творять п’ять, шість і більше фонем (суджений — огуджений, страчених — побачених), називається ще глибокою.

Неточною називається така рима, в якій римовані звуки фонетично не збігаються, а тільки подібні приголосні, а навіть інші голосні від наголошеного голосного звука: хвилі — долині, прилітають — складаю, ожередами — всередину.

Коли ж співзвучними є тільки склади, на які падає наголос, або тільки голосні в цих складах, то така неточна рима називається асонансом : красива — невгасими, сідає — куняє. І навпаки, коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів, то така рима називається консонансом: рунами — воронами.

Багатою називається така рима, що в ній збігаються опорні звуки (переважно приголосні), розташовані вліво від наголошеного голосного: вікно — вино, кільці — сільці, краса — роса, весло — понесло. Збільшення кількості повторних звуків посилює співзвуччя і його відчування.

Бідною називається чоловіча рима з відкритим складом, у якій збігаються лише кінцеві голосні: крупа — сова, красота — скала, мені — тебе — себе, люблю — молю — мою.

Ще прості й складені розрізняються рими.

Простою називається така рима, яка складається з двох слів (гроші — хороші), а складенавиникає із взаємодії двох-трьох слів: сон це — сонце, казка вся — зватися, колихати — коло хати, на полі бою — голубою, на камені — важка мені, вгору ще — просторище.

Я хочу бути терпким, як яблуко,

Зелене яблуко з твоїх садів,

Червоградщино, де я блукав,

Де при дорогах я сидів...

(Л. Первомайський, «Я хочу бути терпким...»)

Слід зауважити, що в наші дні неточність рими стає новою нормою. Сприяє цьому і вичерпаність старого запасу точних рим у класичній поезії, і намагання оновити поетичну мову. Ось чому все більше поширюється рима, яка спирається лише на два-три опорні звуки всередині слова, що оточені зовсім неподібними звуками. Прикладів таких рим досить багато: зв’язаний — м’язами, давно — вікном, окулярах — ударом, вечір — вечорів, рани — встануть.

3. Щодо граматичної будови рим, то розрізняють рими однакової будови і різної. Римування іменника з іменником, прикметника з прикметником, дієслова з дієсловом тощо — має назву одногрупної рими, а римування слів, що є різними частинами мови, — має назву різнотрупної рими.

Іменники з іменником:

На теплому дощі вгрузають босі ноги

В м’яку живу теплінь піщаної дороги,

І ловлять гострий дух недавньої грози

Людина, звірина — і парості лози...

(М. Рильський, 3 книга «Де сходяться дорога»)

Дієслово з дієсловом:

О, як давно я всіх їх покинув!

Утік і слова не сказав, —

Коня, як злодій, осідлав

І вітром в темну ніч полинув...

Чому не впав, чому не згинув?

(О.Олесь, «Живу в якімсь чаду-тумані»)

Звичайно вважають, що дієслівна рима негарна тому, що її дуже легко відшукати. Але для досвідного поета всі рими легкі і добрі. А наполягання виключно на вишукані рими є також недоліком поета.

Римування різних частин мови:

Ніч холодною рукою, там, за даллю голубою,

розгорнула наді мною зір невидані світи,

і дорогою ясною кличе, манить за собою,

щоб нервовою ходою міг за нею я піти...

(В. Сосюра, «Ніч»)

Це різногрупна рима. Тут заримовано: голубою (прикметник) із за собою (займенник), а світи (іменник у множині) з піти (дієслово). Головна перевага цієї рими в тому, що вона досить свіжа і змістовна.