Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Строфа
Поетична фоніка
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Строфа (від гр. strophe — поворот) — це сполучення кількох віршових рядків, об’єднаних однією чи кількома римами в одно ритмосинтаксичне ціле, відокремлене від суміжних віршових сполучень великою паузою. Повторюючись, строфа утворює цілий вірш. Ця повторюваність однаково побудованих, тобто схожих за кількістю віршових рядків і за порядком рим, строф знову посилює ритмічність, організованість віршу. Строфа є ніби більшою ритмічною одиницею і рівночасно композиційною, яка відображає певні етапи у розвитку теми твору.
Мистецтво будування строф з обов’язковими повторами «полягає в такому розташуванні поетичного матеріялу, такій «внутрішній композиції», яка б мотивувала в самому змісті віршу потребу повернення даного рядка на даному місці, створюючи враження внутрішньої потреби, а не зовнішньої обов’язковости цього повернення, вільного його характеру» (В. Жирмунський).
Світова поезія накопичила величезну кількість строфічних форм. Так, антична поезія є багатющим джерелом строфічних форм, а найвідоміші з них: алкієва1 строфа, сапфігна2строфа та інші. Зі строфічної спадщини романських народів найвідоміші в нас так звані тверді строфічні форми, що підкорені непорушним, твердим законам віршованої гармонії як терцина, тріолет, секстина, октава, сонет, рондо та інші. Деякі з цих строф є формами окремих закінчених віршів.
Класифікація строф звичайно відбувається за кількістю рядків у них, і ми розрізняємо: дво-, три-, чотири-, п’яти- й багаторядкові строфи.
1 Алкієва строфа — від імені грецького лірика Алкія, який жив у VII ст. пер. Хр.
2 Сапфічна строфа — від імені грецької поетеси Сапфо, яка також жила в VII ст. пер. Хр.
