Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літератури - Іван Безпечний 1984
Загальне поняття
Літературні роди, види і жанри
Поетична стилістика й її завдання
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Художню літературу звичайно поділяють на три роди: епос, лірику і драму. Епічні, ліричні і драматичні форми літератури проявилися ще в долітературному періоді словесного мистецтва і стали тими головними напрямами, що ними розвивалася література продовж довгого часу. Хоч непрохідних меж між родами художньої літературної творчості й не існує, одначе кожен з цих родів має свої характеристичні ознаки і особливості.
Арістотель в основу поділу літератури на три роди поклав спосіб зображення дійсності. Він визначає суть епосу як розповіді про події, відтворення світу в об’єктивній формі, драми — як показу людей у дії, а лірики — у виявах власних переживань.
Названі три способи літературного відображення дійсності, пов’язані з виявленням людської особи, потребують деяких уточнень і пояснень. Так, в епосі людина стикається з іншими людьми і подіями, в драмі протистоять один одному людські характери в дії, в конфлікті, в ліриці розкриваються переживання людини. Такі взаємодії між людьми і подіями накладають свою печатку й на спосіб відтворення життя. В епосі розповідається про ті чи інші події, що визначають долю людини або характер її поведінки. В драмі, безпосередньо в дії, показується боротьба різних людських характерів. У ліриці звичайно конфлікт висловлюється в формі переживання, втілення настроїв суму, печалі з приводу часто невідповідних громадських відносин або радощів і втрат самого поета тощо. Епічні і драматичні твори мають сюжет, а ліричні вважаються безсюжетними.
Твори одного роду, крім спільних рис, можуть мати відміни щодо їх будови. Родові групи поділяються на менші групи, на види, що становлять другий ступінь класифікації художніх творів. Видів звичайно більше, ніж родів. До епосу відносимо такі види: міт, казку, билину, епопею, епічну поему, байку, оповідання, новелу, нарис, роман; до лірики: епіграму, епітафію, епіталаму, ідилію, еклогу, пісню, романс, послання, елегію, гимн, дифірамб, оду, мадригал, канцону; до драми: трагедію, комедію і власне драму.
Часто буває, що однорідні види не завжди мають чіткі межі; у таких випадках, як правило, вдаються до подвійного визначення: поема-роман, поема-містерія, оповідання- повість, поема-епопея, роман у новелах, повість-роман тощо.
Зберігаючи загальні родові й видові ознаки, кожен літературний твір несе в собі ще своєрідні риси, що зумовлюються особливостями художнього матеріалу і здібностями письменника, тобто має певну жанрову форму. Жанрова форма або жанр — це конкретна змістова форма того чи іншого виду, що є вже третім різновидом (підвидом) або ступенем класифікації твору. Отож, жанровий поділ здійснюється за змістовим тематичним принципом. Так, наприклад, романи є пригодницькі, соціально-побутові, родинно-побутові, сатиричні, філософські, психологічні, утопійні та інші.
В процесі історичного розвитку літератури виникли поеми епічні, ліричні, героїчні, ліроепічні, сатиричні, травестійні, драматичні тощо. А на основі драми як виду розвинулися такі різновиди (підвиди), як історична, побутова, міщанська драма, мелодрама тощо. Так само комедія має свої жанри: лірична, сатирична, комедія-памфлет, комедія- пародія, а також відгалуження, як водевіль, фарс, комічна опера тощо. Проблема визначення жанрів досить складна. А крім цього, в теорії літератури ще й досі не установилось термінологічне користування словом жанр. Жанрами нерідко називають також літературні роди і види. Розуміється, це вносить неясність і плутанину в характеристику літературних творів. За наявних обставин доцільно було б додержуватися термінології, вживаної Франком, що нею користуються сьогодні в Україні, а саме: три роди (епос, лірика, драма), їх види: роман, оповідання, комедія і т. д. Терміном жанр доцільно означати тільки підвиди (різновиди), як, наприклад, роману (пригодницький, шахрайський, соціальний, лицарський і т. д.).
