Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літературних жанрів - Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману - Бовсунівська Т. В 2009
Інтертекстуальна концепція жанру Дж. Фроу
Спрямування жанрології у західному літературознавстві ХХ-ХХІ століть
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Джон Фроу - професор англійської мови та літератури в університеті м. Мельбурна (Австралія). Нещодавно вийшло друком його останнє дослідження - «Жанр» (2005), в якому розглядаються жанри телебачення, кіномистецтва, літератури, жанри усні та писемні як певна сукупність доби. Основна теза: тексти перебувають урізних взаємовідношеннях стосовно одного чи багатьох жанрів, що й сприяє утворенню модифікацій. Жанри продукують формо-значеннєві та конвенційні сенси, відрізняючись за текстовими функціями, структурою та різними патернами прочитання. Дж. Фроу писав: «Жанр є універсальним виміром текстуальності»232. Характеристики жанру залежать від того, де він функціонує. Жанр є константним дискурсом літератури. Його можна тлумачити як варіант символічної акції - генеративну організацію мови, образності тощо, - за допомогою якої ми пізнаємо світ.
232 Большакова А.Ю. Современные теории жанра в англо-американском литературоведении И Теория литературы. Т.3. Роды и жанры. М.: ИМЛИ РАН, 2003. - С. 117.
Зазвичай основним аргументом щодо дефініції жанру була його стилістична винахідливість, окресленість, адже з її допомогою жанри створюють ефекти реальності й правдивості, авторства чи його удаваності.
Дж. Фроу не цікавлять проблеми класифікації та дефініцій жанру, тому його остання книга «Жанр» (2005) не містить ані описів жанру, ані роздумів з приводу вже існуючих класифікацій, як і не прагне він бути всебічним у розкритті низки жанрів, оскільки переконаний, що ніякої загальної схеми жанрів не існує. Замість традиційних розмислів над проблемою деталізації та докладного опису жанру, Дж. Фроу актуалізує сферу використання жанру. Як на практиці працюють жанри, для чого нам потрібні жанрові класифікації, та яка їхня соціальна значимість, - ось проблеми, на яких він зосереджується.
Його книга спрямована на те, щоб показати, як за допомогою жанру генерується форма пізнання світу, «пов'язана з набуттям влади, де влада розуміється як розвиток у дискурсі так добре, як ні в жодному іншому аспекті, ніколи не мислячись чимось зовнішнім щодо дискурсу»234. Тому Дж. Фроу розуміє жанр «як виявлення символічної акції», а саме: родової організації мови, образності, міміки, звуку, яка актуалізується таким чином, що спрямовує наше пізнання. Головним аргументом Дж. Фроу є те, що жанр формується далеко від стилістичного інструментарію, та створює ефекти реальності й істини, авторства й правдоподібності, які і є центральними у висвітленні шляхів відтворення світу задля нашого пізнання. Втім, ці ефекти не фіксуються як стабільні, усталені, навіть найпростіші й формулятивні, вони взагалі не є приналежністю жанру, а швидше просто використовуються жанром, стосуючись не стільки самого жанру, скільки сфери його існування. Тож складність самого жанру залежить від складності комплексу подібних ефектів. Ці ефекти пуспішно прочитуються, так само спрямовуючи читача, як і письменника. Отже, жанр ним розуміється як своєрідна «провокація» типів ефектів утексті, на яку сподівається автор та реагує читач.
233 Frow John. Genre. - London and New York: Routledge. 2005. - P. 2.
234 Ibid. - P. 4.
У розділі 1 «Підходи до жанру» Дж. Фроу зосереджується на базовій проблемі в осмисленні жанру - на проблемі інтеграції жанрів та утворення структури пізнання, також на типах їхньої класифікації, історичної спільності, диференціації та на модифікаціях їх конкретного втілення. Вагомим для дослідника є матеріал/наповнення жанрових структур книг, які стоять на полицях книжкових магазинів за певною систематизацією, телевізійних оглядів, буденної розмови тощо. Дж. Фроу переконаний, що на жанри впливають повторювані ситуації. Він також переконаний, що жанр не є вдосконаленою проте заздалегідь даною формою, а, споглядаючи тексти як наслідок втіленого жанру, він приходить до висновку про творчий вплив жанру на структурування тексту, а не пряме копіювання існуючого вже готового жанру, до якого цей текст належить. Автор писав: «...Задовго до вироблення стилістичних прийомів жанри створюють ефекти дійсності та істини, які і визначають різні способи тлумачення світу в історії, або у філософії, або у науці, або у живописі, або у щоденній розмові»235. Жанри формують також імпліцитні реалії, як існують як надане попереднє посилання, утворюючи укупі із ефектами правдоподібності та адресованості специфіку жанру. Жанр, як і будь-яка формальна структура, утворюється на рівні семіозису - тобто, виявляє набагато глибші мотивації, ніж експліцитний зміст тексту. Ще Дерріда наголошував на відкритості родових меж жанру.
Другий розділ «Прості та складні жанри» автор побудував на зіставленні концепцій Бахтіна та Джоллеса236 із власними уявленнями про жанр, зокрема йдеться про структурну властивість жанру: прості форми смислової структури здатні групуватися та утворювати складні. Дж. Фроу перевіряє правдивість цієї теорії на прикладі жанру загадки та діходить висновку, що прямолінійно стверджувати включення простих жанрів у складні не варто, оскільки очевидним є той факт, що базові форми продукуються комплексом ефектів, складність яких перевищує можливості простих жанрових форм, зокрема загадки. Дж. Фроу приділив багато уваги функціям та жанровій структурі загадки. Те, як жанри сполучаються, вчений мав за їхню провідну особливість функціонування. Він пов'язав теорію жанру з теорією інтертекстуальності, і вважав, що включені жанри ілюмінують основні процеси текстової структури.
235 Frow John. Genre. - London and New York: Routledge, 2005. - P. 19.
236 Olio Jolle Matthijs JoLles (1911-1968) - американський професор.
В окремому розділі 3 «Літературні жанрові теорії» Дж. Фроу звертається до класифікації літературних жанрів у загальнокультурному контексті. Він знаходить спільність деяких біологічних таксономічних моделей - і метафор, за допомогою яких часто описується жанр як сім'я, родова спільність, мовний акт, контракт тощо. Більша частина третього розділу книги «Жанр» присвячена історичній тяглості жанрової теорії, починаючи від поетик Платона й Аристотеля, від романтиків, які пропагували «природні форми», і до низки сучасних авторів, для яких жанр постає розмаїтою та історично детермінованою формою. Зокрема, А. Фаулер та його послідовники розрізняють жанри, починаючи від рівня методу. Дж. Фроу хоче віднайти логічні відмінності у поглядах на жанр в термінах поетики (як систематизацію значеннєвих структур) і в термінах історичного опису жанру, оскільки обидва методи є найстарішими в нашій культурній традиції. У цьому ж розділі йдеться також про значення модусу для окреслення жанру, дослідник виділяє наступні модуси, що покликаються до реалізації методом письменника: піднесений, трагічний, комічний, ліричний, авантюрний, елегійний, енциклопедичний, сатиричний, романтичний, фантастичний, пасторальний, афористичний, дидактичний, мелодраматичний. В цій частині він посилається на Н. Фрая, який, на його думку, добре проаналізував провідні модуси (трагедія, комедія, романтика, сатира/іронія), хоча й плутав їх з методом. Наведений ним ряд є чи не найповнішим переліком модусів нашого часу. Не відмовляється Дж. Фроу й від категорій роду (епос, лірика та драма), зауважуючи, що цей принцип поділу жанрових форм слід використовувати як характеристику певної якості, при цьому він застосовує термін «прикметниковий сенс».
Для розрізнення жанрів Дж. Фроу пропонує використовувати ще один принцип, а саме: форму організації тексту, яка зумовлена вербальним, слуховим чи візуальним її призначенням. З цієї точки зору він пропонує такі різновиди:
Семіотичні засоби, за допомогою яких текст описується та презентується (промова чи письмо, колір і лінія, просторово-часовий вимір, тональність і темпоритм);
Радикальна презентація, за допомогою якої текст адресується читачеві (оповідь від першої або третьої особи, драматизована оповідь, безадресна оповідь, пісня тощо);
Метод у прикметниковому сенсі (тобто модус) як тематична та тональна визначеність або емоційне забарвлення жанру;
Жанр як рід, що надає можливості ідентифікувати тематичний, риторичний та формальний вимір тексту;
Під-жанр - подальша специфікація жанру237.
Дослідник зауважує, що під-жанр та жанр не становлять фрагменти єдиної ієрархічної структури тексту, а існують безвідносно один до одного та не зумовлюючись один одним.
Четвертий розділ має назву «Значення й доцільність». У ньому автор замислюється над тим, як організований жанр, у який спосіб досягається специфічне жанрове вираження істини та авторитетності, зокрема, роль формальної організації, риторичної структури, тематичного вмісту, тобто прагне з'ясувати формальний бік структури жанру. Риторичний вміст він поєднав з модальністю та емоційністю, що виростає на співвідношенні необхідності й можливості у творі. Тематика, на його думку, визначає вагомість та зацікавленість у творі, тематичний підхід впливає на іконографію238 та систему аргументації у творі. Логічно рухаючись далі, Дж. Фроу замислюється над тим, як ці структури проектують у загальному специфічні світи: він подає суто когнітивне тлумачення життя жанрової форми як втіленої послідовності структур/значень, яка не передбачена існуючим знанням про описуваний предмет чи явище, при цьому функцією жанру і є, власне, зміцнення даного новоутворення. Будь-який світ може бути описаний через послідовний набір пропозицій, що зумовлює специфіку ефектів відтворення дійсності: від цілковитої правдоподібності до вигадки та гіпотези. Вчений пропонує приклади такого проектування світів:
237 Див.: Frow John. Genre. - London and New York: Routledge, 2005. - P. 67.
238 Іконографія - термін, що позначає уявлення про обумовлені значення зображень, а також їхні теми, та шлях до виявлення обумовлених значень. В останньому сенсі цей термін наближається до «топоса». Дане визначення наведене Дж. Фроу у книзі: Frow John. Genre. - London and New York: Routledge, 2005. - P. 147.
• Світ бульварних публікацій. Населений знаменитостями, злочинцями, жертвами, оголеними моделями, сконцентрований на скандалах, злочинах та спорті. Цей світ тяжіє до моралізацій так само, як і до хтивості, його час - статичний континуум, який перетинається довільно подіями;
• Світ авантюрного роману, в якому мешкають кмітливі слуги
та тупі вельможі, де панують мрії про здобуття грошей шляхом махінацій, тяжіє постійна загроза бідності та голоду,
непередбачувані пригоди, час рухається вгору та вниз, маючи епізодичний та періодичний ґатунок;
• Світ сонету Петрарки, де постіно зображуються ті самі коханці, де немає відгуку від коханої, страждання та блаженство становлять єдине ціле, а час символізує біологічний розлад та трансцендентне переміщення любові;
• Світ прокляття - емоційно звужений, позбавлений жартів, структурований за простим антагоністичним принципом, в ньому бракує образності, а його час обумовлюється чистою наявністю адресата, який зустрічає майбутнє безпосередньо;
• Світ телевізійної комедії стану доже добре відображає регіональні варіанти життя, структуруючи поряд загальнолюдські та сексуальні його прояви, презентуючи сім'ю якдещо збільшену ланку (до меж пивної, готелю тощо), все зображуване всередині цього світу має наголос на тимчасовості, на актуалізації проблеми взаємовідношень, або в окремих випадках - соціальних здобутках чи втратах238.
Кожен такий світ, за Дж. Фроу, відзначається певною мірою провінціалізації, що і робить його специфічним та доступним до розуміння та використання.
Дж. Фроу використовує окремі теорії (часто критично) з філософії розмовної мови та когнітивної психології для тлумачення принципів обробки інформації. Він переконаний, що жанр - центральна категорія соціальної організації знання, тобто є здобутком не лише літератури, а становить загальну когнітивну цінність. Тому поруч із літературними жанрами він розглядає жанри філософії та історії.
П'ятий розділ «Жанр та інтерпретація» Дж. Фроу присвятив дослідженню жанру з точки зору текстових орієнтирів/натяків, які супроводять наше прочитання текстів у певному напрямі. Цей аспект актуалізує поняття рамки. Дослідник говорить про рамку, яка розмежовує відмінності в жанрі, про контекстуальну природу натяків тощо. Цей розділ побудований як рух від розгляду конкретного текстового прикладу – до аналізу гри між структурованим текстом і самим процесом прочитання, що відповідає стратегічним намірам тексту, хоча науковці цим аспектом часто ігнорують. Жанр представляє один із шляхів, якими текст прагне керувати непевність комунікації. Ускладнюється теорія Дж. Фроу складністю функціонування самих жанрових засобів, оскільки вони ніколи не існують як прості директиви, як і не існує одностороннього потоку між жанром та текстом.
239 Див.: Frow John. Genre. - London and New York: Routledge, 2005. - P. 86.
Нарешті, шостий розділ «Система та історія» присвячений вивченню жанрів у їх відношенні до інших жанрів, оскільки альтернативної форми існування жанру немає. На думку дослідника, ці між жанрові відносини систематично й вчасно відтворюються зважаючи на потреби творчості. Потребами даного жанру визначається набір взаємозалежних позицій у тексті, які й організовують всесвіт знання та цінності. Склад жанрів у міжжанрових системах постійно змінюється. Дж. Фроу звертається до такої поетичної форми як елегія з метою продемонструвати, як зміни жанру покликаються історичними обставина його функціонування, зокрема він звертає увагу на глобальні видозміни жанрів, викликані кіномистецтвом. Завершується монографія «Жанри» поверненням до потреб викладання жанрів та прагненням їх якось унормувати.
До особливостей жанрології Дж. Фроу слід віднести досить вдалі систематизації. Зокрема, він запропонував таку систему структурних вимірів жанру:
• Набір формальних властивостей: візуальна структура розміру типу стосовно сторінки; організація звуків, яка значно актуалізується, приміром, у поемі; синтаксична структура, яка спрацьовує через номіналізацію дієслівної фрази; словник, який залежить, наприклад, від заголовку у жанрі.
• Тематична структура, яка тягне за собою відповідний набір оповідних сутацій (наприклад, поблажливий суддя, трагічно померла мама).
• Ситуація адресованості: наприклад, анонімний оповідач звертається до випадкового й недиференційованого читача, ймовірно перехожого з вулиці.
• Найбільш загальна структура імплікації240, яка захоплює низку другорядних знань, встановлюючи співучасність читача.
• Риторична функція: текст структуруеться таким чином, що досягаються певні прагматичні ефекти (з такими ефектами стикаємося повсякчас: заставити читача купити копію з газети, заставити його повірити у сумму популістських моральних приписів тощо).
240 Імплікація - термін, запозичений Дж. Фроу із логіки, позначає співвідношення між двома позиціями, яке породжує третю. Див. ного власне визначення: Frow John. Genre. - London and New York: Routledge, 2005. - К 148.
• Родова структура тексту утворює регулятивний каркас жанру. Такий каркас внутрішніх диференціацій убезпечує розвиток однотипного жанру в межах цілої літератури241.
Дж. Фроу став одним із тих жанрологів, які прагнуть сучасні теоретичні категорії застосувати до інтерпретації традиційних категорій літератури, таких як жанр. Він застосовує до тлумачення жанру категорію інтертекстуальності як поетичний принцип конструювання. У книзі «Жанр» він наводить наступне визначенняґ інтелектуальності: «Інтертекстуальність - це відношення тексту до інших текстів. Радикальна зміна цього поняття в сучасній критиці має прямий стосунок до його імплікації, згідно з якою немає самодостатніх, існуючих лише для себе, текстових структур, тексти представляють собою сліди і модифіковані відмінності, формальні повторення та перетворення інших текстів»242. У статті «Інтертекстуальність і онтологія»243 Дж. Фроу спостеріг, що у сучасному розумінні текст та інтертекст не розподібнені, часто заступають одне одного, він також запропонував прочитувати соціальні структури як текст, за що його іноді помилково відносять до новітніх представників неомарксизму. На його думку, у сучасному наукового термінологічному обігу дуже часто онтологія заміняється інтертекстуальністю, а самі кордони між зовнішнім та внутрішнім, символічним та реальним, значенням та референтом стираються. Будучи добре обізнаним з теорію інтертекстуальності Г. Блума, М. Ріффатера, Ю. Крістевої, Дж. Фроу пропонує подивитися на жанр як на примирення інтертекстових сполучень, ставлячи наголос на імплікації. При цьому він є прихильником широкого тлумачення інтертекстуальності, яке включає соціальну, історичну, філософську парадигму у всій тривалості їх існування. Отже, на сучасний момент жанрова теорія Дж. Фроу є найбільш модерною та універсальною.
241 Див.: Frow John. Genre. - London and New York: Routledge, 2005. - P 8-9
242 Ibid. - P. 148.
243 Frow John. Intertextuality and Ontology // Intertextuality. Ed. M. Worton and J. Still. - Manchester: Manchester University Press,1990. - P. 45-55.
Література
Frow John. Genre. London and New York: Routledge, 2005. - 171 pp.
Frow John. Accounting for Tastes: Australian Everyday Cultures (with Tony Bennett and Michael Emmison), - Cambridge: Cambridge University Press, 1999. - 313 p.
Frow John. Time and Commodity Culture: Essays in Cultural Theory and Postmodernity. - Oxford: Clarendon Press, 1997. - 271 p.
Frow John. Cultural Studies and Cultural Value. - Oxford: Clarendon Press, 1995. - 190 p.
Frow John. Australian Cultural Studies: A Reader. Edited and with an Introduction by John Frow and Meaghan Morris. - Sydney and Chicago: Alien and Unwin and the University of Illinois Press, 1993. - 296 p.
Frow John. Marxism and Literary History. - Cambridge (Mass.) and Oxford: Harvard University Press and Basil Blackwell, 1986. - 275 p.
Frow John. Genre Worlds: The Discursive Shaping of Knowledge //Arena Journal. 23 (2005): 129-146 pp.
Додаткова література до розділу 2
Bawarshi, Anis. "The Genre Function." College English 62.3 (January 2000): 335-360.
Bawarshi, Anis. Genre and the Invention of the Writer: Reconsidering the Place of Invention in Composition. Logan: Utah State UP, 2003.
Bazerman, Charles. "Systems of Genres and the Enactment of Social Intentions." Genre and the New Rhetoric. Ed. Aviva Freedman and Peter Medway. Bristol, PA: Taylor, 1994. 79-101.
Bazerman, Charles, and Paul A. Prior, eds. What Writing Does and How It Does It: An Introduction to Analyzing Texts and Textual Practices. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 2003.
Beebee, Thomas O. The Ideology of Genre. Pennsylvania State UP, 1994,
Benoit, William L. "Beyond Genre Theory: The Genesis of Rhetorical Action." Communication Monographs 67.2 (June 2000).
Berkenkotter, Carol, and Thomas N. Huckin. Genre Knowledge in Disciplinary Communication. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum, 1994.
Berkenkotter, Carol, and Doris Ravotas. "Genre as Toot in the Transmission of Practice over Time and across Professional Boundaries." Mind, Culture and Activity 4 (1997): 256-274.
Berkenkotter Carol. "A 'Rhetoric for Naturalistic Inquiry' and the Question of Genre." Research in the Teaching of English 27.3 (October 1993): 293-304.
Bhatia Vijay К. Analysing Genre: Language in Professional Setting! London: Longman, 1993.
Bhatia Vijay. Genre Analysis. London: Metheun, 1994.
Bishop Wendy, and Hans Ostrom, eds. Genre and Writing: Issues Arguments, Alternatives. Portsmouth, NH: Boynton/Cook, 1997.
Bitzer Lloyd F. "The Rhetorical Situation." Philosophy and Rhetoric l (1968): 1-14. Rpt. Rhetoric: Concepts, Definitions, Boundaries. Ed William A. Covino and David A. Jolllffe. Boston: Allyn & Bacon, 1995 300-310.
Bleich David. "Genders of Writing." Journal of Advanced Composition 9.1-2 (1989): 10-25.
Bleich David. Know and Tell: A Writing Pedagogy of Disclosure, Genre, and Membership. Westport, CT: Boynton/Cook, 1998.
Brown Vivienne. "The Moral Self and Ethical Dialogism: Three Genres." Philosophy and Rhetoric 28.4 (1995): 276-99.
Campbell Karlyn Kohrs, and Kathleen Hall Jamieson. "Form and Genre in Rhetorical Criticism." Form and Genre: Shaping Rhetorical Action. Ed. Karlyn Kohrs Compbell and Kathleen hall Jamieson. Falls Church, VA: Speech Communication Association, 1978. 9-32.
Chapman Marilyn L. "The Emergence of Genres: Some Findings from an Examination of First-Grade Writing." Written Communication 11.3 (July 1994): 348-80.
Charney Davida H., and Richard A. Carlson. "Learning to Write in a Genre: What Student Writers Take from Model Texts." Research in the Teaching of English 29.1 (February 1995): 88-125.
Christie Frances, and J.R. Martin. Genres and Institutions. London: Cassell, 1997, Clark, Irene L. "Genre." Concepts in Composition: Theory and Practice in the Teaching of Writing. Ed. Irene L. Clark. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 2003.
Clark Irene L. 'Reconsideration of Genre." Visions and Revisionsi Continuity and Change in Rhetoric and Composition. Ed, James D. Williams. Carbondale: Southern Illinois UP, 2002. 89-108.
Clements Peter. "Re-Placing the Sentence: Approaching Style Through Genre." Refiguring Prose Style: Possibilities for Writing Pedagogy. Ed. T.R. Johnson and Tom Pace. Logan: Utah State UP, 2005. 198-214.
Coe Richard, Lorelei Lingard, and Tatiana Teslenko, eds. The Rhetoric and Ideology of Genre. Cresskill, NJ: Hampton P, 2001.
Cope Bill and Mary Kalantzis. "The Power of Literacy and the Literacy of Power." The Powers of Literacy: A Genre Approach to Teaching Writing. Ed. Bill Cope and Mary Kalantzis. London: The Falmer press, 1993. 63-89.
Deans Thomas. "Genre Analysis and the Community Writing Course." Reflections 5.1-2 (Spring 2006): 7-26.
Derrida Jacques. "The Law of Genre." Glyph 7 (Spring 1980). Rpt. Critical Inquiry 7 (Autumn 1980): 55-81.
Devitt Amy J. "The Developing Discipline of Composition: From Text Linguistics to Genre Theory." History, Reflection, and Narrative: The Professionalization of Composition 1963-1983. Eds. Mary Rosner, Beth Boehm, and Debra Journet. Greenwich, CT: Ablex, 1998. 177-186.
Devitt Amy J. "Generalizing about Genre: New Conceptions of an Old Concept." College Composition and Communication 44.4 (December 1993): 573-586.
Devitt Amy J. "Genre, Genres, and the Teaching of Genre." College Composition and Communication 47.4 (December 1996): 605-15.
Devitt Amy J. "Intertextuality in Tax Accounting: Generic, Referential, and Functional," Textual Dynamics of the Professions: Historical and Contemporary Studies of Writing in Professional Communities. Ed. Charles Bazerman and James Paradis. Madison: U Wisconsin P, 1991. 335-357.
Devitt Amy J., Anis Bawarshi, and Mary Jo Reiff. "Materiality and Genre in the Study of Discourse Communities." College English 65.5 (May 2003): 541-558.
Devitt Amy J., Mary Jo Reiff, and Anis Bawarshi. Strategies for Composing with Genres. New York: Longman, 2004.
Devitt Amy J. Writing Genres. Carbondale: Southern Illinois UP, 2004.
Dubrow Heather. Genre. London: Methune, 1982.
Dubrow Heather and Richard Strier, editors. The Historical Renaissance: New Essays on Tudor and Stuart Literature and Culture. - The University of Chicago Press, 1988 - 388 p.
Edwards Brent Hayes. "The Genres of Postcolonialism." Social Text 22.1 (Spring 2004).
Fahnestock Jeanne. "Genre and Rhetorical Craft.” Research in the Teaching of English 27.3 (October 1993): 265-71.
Eishelove David. Metaphors of Genre: The Role of Analogies in Genre Theory. Pennsylvania UP, 1993.
Freedman Aviva. "Genres of Argument and Arguments as Genres." Perspectives on Written Argument. Ed. Deborah P. Berrill. Cresskill, NJ: Hampton, 1996.
Freedman, Aviva. "Show and Tell? The Role of Explicit Teaching in the Learning of New Genres." Research in the Teaching of English 27.3 (October 1993): 222-51.
Freedman Aviva. "Situating Genre: A Rejoinder." Research in the Teaching of English 27.3 (October 1993): 272-81.
Freedman Aviva, Christine Adam, and Graham Smart. "Wearing Suits to Class: Simulating Genres and Simulations as Genre." Written Communication 11.3 (July 1994): 193-226.
Freedman Aviva, and Peter Medway, eds. Genre and the New Rhetoric. Bristol, PA: Taylor & Francis, 1994.
Freedman Aviva, and Peter Medway, eds. Learning and Teaching Genre. Portsmouth, NH: Boynton/Cook, 1994.
Grumet Madeleine R. "Autobiography: The Mixed Genre of Public and Private." Personal Effects: The Social Character of Scholarly Writing. Ed. Deborah H. Holdstein and David Bleich. Logan: Utah State UP, 2001. 165-177.
Gunner Jeanne. "Ideology, Theory, and the Genre of Writing Programs." The Writing Program Administrator as Theorist. Ed. Shirley K. Rose and Irwin Weiser. Westport, CT: Heinemann Boynton/Cook, 2002. 7-18.
Herrington Anne, and Charles Moran, eds. Genre Across the Curriculum. Logan: Utah State UP, 2005,
Holdstein Deborah H. "Power, Genre, and Technology." College Composition and Communication 47.2 (May 1996): 279-83.
Hyland Ken. "Genre-Based Pedagogies: A Social Response to Process.’ Journal of Second Language Writing 12.1 (February 2003): 17-29.
Jameson Daphne A. "The Ethics of Plagiarism: How Genre Affects Writers' Use of Source Materials." // The Bulletin of the Association for Business Communication 56.1 (1993): P. 18-27.
Jamieson Kathleen M. "Antecedent Genre as Rhetorical Constraint." // Quarterly Journal of Speech 61 (December 1975): P. 406-415.
Johns Ann, ed. Genres in the Classroom: Theories, Research, and Practice. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 2000.
Johnson Cheryl L., and Jayne A. Moneysmith. Multiple Genres, Multiple Voices: Teaching Argument in Composition and Literature. Portsmouth, NH: Boynton/Cook, 2005.
Jolliffe David A. "Writing Across the Curriculum and Service Learning: Kairos, Genre, and Collaboration." WAC for the New Millennium : Strategies for Continuing Writing-Across-The-Curriculum Programs. Ed. Susan H. McLeod, et al. Urbana, ]L: National Council of Teachers of English, 2001. 86-108.
Journet Debra. "Writing Within (and Between) Disciplinary Genres: The Adaptive Landscape" as a Case Study in Interdisciplinary Rhetoric." Post-Process Theory: Beyond the Writing-Process Paradigm. Ed. Thomas Kent. Carbondale: Southern Illinois UP, 1999. 96-115.
Linton Patricia, Robert Madigan, and Susan Johnson. “Introducing Students to Disciplinary Genres: The Role of the General Composition Course." Language and Learning Across the Disciplines 1.2 (October 1994): 63-78.
Lovett Carl R., and Art Young. "Rethinking Genre in the First-Year Composition Course: Helping Student Writers Get Things Done." Profession 1997: 113-125.
Luke Allan. "Genres of Power? Literacy Education and the Production of Capital." Literacy in Society. Ed. Ruqaiya Hasan and Geoff Williams. New York: Longman, 1998. 308-338 pp. [file Pedagogy]
Miller Carolyn. "Genre as Social Action." Quarterly Journal of Speech 70: 151-167pp.
Paretti Marie C. "Intertextuality, Genre, and Beginning Writers: Mining Your Own Texts." Teaching Academic Literacy: The Uses of Teacher-Research in Developing a Writing Program. Ed. Katherine L. Weese, Stephen L. Fox, and Stuart Greene. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 1999. 119-134.
Perloff Marjorie, ed. Postmodern Genres. Norman: U Oklahoma P, 1989.
Pfau Thomas. "The Pragmatics of Genre: Moral Theory and Lyric Authorship in Hegel and Wordsworth." The Construction of Authorship: Textual Appropriation in Law and Literature. Ed. Martha Woodmansee and Peter Jaszi. Durham: Duke UP, 1994. 133-58.
Reid Ian, ed. The Place of Genre in Learning: Current Debates. Geelong: Deakin University, 1988.
Romano Tom. Blending Genre, Altering Style. Portsmouth, NH: Heinemann/Boynton-Cook, 2000.
Rosmarin Adena. The Power of Genre. Minneapolis: U Minnesota P, 1985.
Russell David R. "Rethinking Genre in School and Society: An Activity Theory Analysis.” Written Communication 14.4 (1997): 504-554,
Schryer Catherine F. "Genre Time/Space: Chronotopic Strategies in the Experimental Article." JAC: A Journal of Composition Theory 19.1 (Winter 1999): 8-190.
Slevin James F. "Genre as a Social Institution." Understanding Others: Cultural and Cross-Cultural Studies and the Teaching of Literature. Urbana, IL: National Council of Teachers of English, 1992. 16-34.
Starkey David, Ed. Genre by Example: Writing What We Teach. Portsmouth, NH: Boynton, 2001.
Strelka Joseph P. Theories of Literary Genre. University Park: Pennsylvania State University Press, 1978.
Swales John. "Discourse Communities, Genres, and English as an International Language." World Englishes 7 (1388): 211-220.
Swales John M., and Margaret A. Luebs. 'Genre Analysis and the Advanced Second Language Writer." Discourse Studies in Composition. Eds. Ellen L. Barton and Gail Stygall, Cresskill,NJ: Hampton P, 2002.
Swales John M. Genre Analysis: English in Academic and Research Settings. Cambridge: Cambridge UP, 1990.
Todorov Tzvetan. The Fantastic: A Structural Approach to a Literary Genre. Trans. Richard Toward. Ithaca: CornellUP, 1975.
Todorov Tzvetan. "The Origin of Genres.'New Literary History 8.1 (1976): 159-170.
Vandenberg Peter. "Animated Categories: Genre, Action, and Composition." College English 67.5 (May 2 005): 5 3 2-545.
Willard-Traub, Margaret. "Rhetorics of Gender and Ethnicity in Scholarly Memoir: Notes on a Material Genre." College English 65.5 (May 2003): 511-525.
Yates JoAnne, and Wanda Orlikowski. 'Genres of Organizational Communication: A Structural Approach." Academy of Management Review 17 (1992): 299-326.
Yancey Kathleen Blake. ’’More Than a Matter of Form: Genre and Writing." Coming of Age: The Advanced Writing Curriculum. Ed. Linda Shamoon, Rebecca Moore Howard, Sandra Jamieson, and Robert Schwegler. Portsmouth, NH: Heinemann Boyrton/Cook, 2000. 87-93.
Yancey Kathleen Blake. "Portfolio as Genre, Rhetoric as Reflection: Situating Selves, Literacies, and Knowledge." WPA: Writing Program Administration 19.3 (Spring 1996): 55-69.
