Теорія літературних жанрів - Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману - Бовсунівська Т. В 2009

Жанр як текстовий патерн
Когнітивна модель жанру

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Архетипна природа жанру як формо-значеннєвого утворення після ґрунтовних праць Н. Фрая уже, здається, ні в кого не викликає сумніву. Хоча чи не найбільш актуальною для ідентифікації жанру є теорія патернів, яка за своєю природою і є першим ступенем відтворення жанру. Патерн - це "зразок", "конструкт", "модель", "образ", "приклад", якась загальна властивість літературної форми. Коли можливості жанрового патерна виявляються вичерпаними - дана жанрова форма занепадає та перероджується.

У галузі когнітивної психології численні дослідження велись задля з'ясування сприйняття людиною зорових патернів, основним здобутком стало з'ясування основних принципів зорового сприйняття: подібність, близькість, спрямування, спільна доля та прегнантність. Сам же патерн у тлумаченні когнітивістики - це «комплексне об'єднання сенсорних стимулів спостерігачем як приналежність до певного класу об'єктів»⁶⁹⁸. Дж.Р. Андерсон твердив, що «патерн пізнається у зіставленні з еталоном»⁶⁹⁹, а його розпізнання здійснюється шляхом по детального аналізу: стимули впізнаються як комбінації найпростіших деталей. Отже, для того, щоб ідентифікувати будь-який патерн, не виключаючи й жанрового, треба спочатку розпізнати деталі, з яких він складається, а потім осмислити їх комбінацію. При цьому вагоме місце посідає також контекст. Літературний процес сповнений художніми ознаками, які необхідно організувати та класифікувати з метою розпізнання якихось патернів. З точки зору пізнання жанр такий же понятійний акт, як і зоровий чи слуховий, хоча його «подразники» лежать у сфері віртуального, мислення. Внаслідок жанрового мислення також утворюються когнітивні моделі, метою яких є фіксація певної інформації. Будь-яка концептуальна наука, а літературознавство належить саме до таких, за мету має утворення когнітивних моделей (жанру, поезії, образу, метафори тощо).

Що є першоосновою жанрової форми, її патернами? Сучасний стан, наприклад, роману, демонструє цілковиту плинність жанрової форми. Поява категорії «метажанру» є наслідком цієї плинності, «безформності» роману у добу постмодернізму. Намагання зробити її подібною до класичних категорій жанрового розпізнання сприяє її «канонізації», тобто метажанром поступово втрачає свою основну позитивну з точки зору когнітивістики властивість - орієнтованість на плинність, яка заступається уявленням про певну чисельність попередньо відпрацьованих у світовій літературі форм, з яких, власне, й пересотворюється новітній роман. Тобто він постає як невмотивована чисельність канонічних форм, а отже, метажанр втрачає когнітивну приналежність остаточно та перетворюється на канонічну властивість романної форми доби постмодернізму. Проте метажанр, очевидно, є не стільки новоутворенням у плані жанру, скільки основою перехідної жанрової форми. У трансформаційні періоди жанр апелює до більш глибоких конструктів, ніж просто традиція.

⁶⁹⁸ Солсо Роберт. Когнитивная психология. - М.: Тривола. 1996. - С. 555.

⁶⁹⁹ Андерсон Р.Джон. Когнитивная психология, — СПб.: Питер, 2002. - С. 56.

В основі кожного жанру лежить засадовий патерн. Він лишається незмінним, не зважаючи на ті трансформації, які зазнає даний жанр у процесі когнітивного моделювання. Патерни утворюють шаблон жанру. Теорія патернів має прямий стосунок до креативного, зокрема жанрового, мислення. Будь-яка жанрова трансформація залишає слід, що є пам'яттю про неї. Людська пам'ять заснована на принципі патерну. Накопичення слідів інформації, що промайнула, відбулась, здійснилась колись, формують утворення, які й називаються патернами. Патерн закладає принцип смислопородження, чим істотно відрізняється від поняття «канон», адже останній фактично вичерпується сенсом «кліше». Патерни характерні для латерального (творчого, нестандартного) мислення, оскільки ведуть нас від кліше, від канону - у сферу чистої вигадки. Теорію патернів активно розробляв Е. де Боно у сфері психології, а у сфері культури - теорію культурних патернів розробляли А. Крьобер і К. Клакхон. На думку А. Крьобера та К. Клакхона, культура - це світ суцільних патернів, експліцитних та імпліцитних; патерни культури та релігії є незалежними від індивідуальності⁷⁰⁰. Е. де Боно сформулював провідну властивість патерну⁷⁰¹: здатність актуалізуватися в цілому тоді, коли покликається до життя лише якась його частина. Тому в наш час система кодування патернами стала такою популярною, адже вона покликається до життя незначним оживленням патерну-знаку, частковим відтворенням тощо. Ми маємо підстави говорити про ступінь активності різних жанрових патернів, який виявляється різним в різних структурах.

⁷⁰⁰ Kroeber A.L. and Kluckhohn С. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions И Papers peabody Mus., 1952,47, N 1 Kroeber A.L. and Kluckhohn C. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions // Papers peabody Mus., 1952, 47, N l,p. 181.

⁷⁰¹ Див.: Боно Эдвард де. Латеральное мышление. - М.: Попурри, 2005. - 384 с.; Боно Эдвард де. Рождение новой идеи. Книга о нешаблоннном мышлении. - М.: Прогресс, 1976.

Літературу сповнюють жанрові патерни навіть, коли про них не йдеться, адже вони не потребують репрезентативного наголошення на власних сутностях, вони просто реалізуються на рівні моторних знаків, напівсвідомо чи несвідомо (канон відтворюється свідомо, базуючись на научуванні та наслідуванні). Патерн відрізняється від жанрового канону ще й тим, що здатен розростатися, поглинаючи інші патерни, канон же такої здатності не має. Аглютинація жанрових канонів - велика рідкість. Хронологічно патерни також мають певну визначеність, адже творяться згідно з часовим порядком розгортання певних властивостей, канон же має позачасовий характер. Оскільки жанровий канон на сучасному етапі науки, фактично, втратив аксіологічну вартість, то стійкі жанрові ознаки, а чи краще сказати «відносно стійкі за певних умов», результативніше характеризувати за допомогою категорії «жанрового патерну».

М. Еліаде⁷⁰² використовував поняття «патерн» у герменевтиці історії релігій, хоча його теорія відзначається фактичним ототожненням патерну й архетипу. Зокрема, до патернів ним було віднесено: архетипи сакрального простору і центру; архетипи сакрального часу; небесний архетип і боги неба; архетип Сонця і солярні культи; архетип Місяці і місячна символіка; архетип вод і акватичний символізм; архетип каменя; архетип землі, жінки і плодючості; рослинна архетипіка і символи відродження; землеробство і культ родючості; архетипи міфу; архетипи символів. Мені видається недоречним ототожнювати архетип і патерн. Зв'язок патерну й архетипу полягає у тому, що патерн є класифікацією у когнітивному сенсі, яка не опирається архетипу як ментальному зразку, узагальнюючи його абстрактно-логічний сенс у конкретно завершену схему.

Жанровий патерн - це концептуально зумовлена смислоструктура когнітивної моделі жанру, яка представляє тенденцію його формо- та змістотворення і не є завершеним трафаретом. Наприклад, своєрідним патерном для роману «Володар мух» В. Голдінга стала біблійна притча. Але вона ж слугує патерном і для роману «Дні гніву» С. Жермен. Проте С. Жермен і В. Голдінг написали два неподібних романи. Таким чином, притчовий патерн, який лежить в основі обох романів, лише визначає спрямування концептуальної смислоструктури жанру, не визначаючи заздалегідь цю смислоструктуру; він є нахилом до певного розкриття, а не саме розкриття, не потребує наслідування. При цьому йому не властива неконкретність/неприсутність архетипу, який сам ніколи не виходить на поверхню, породжуючи архетипові образи, адже характеристики біблійної притчі описані в літературознавстві доволі ретельно. Патерн - це реальний зразок жанру, який не відтворюється в тексті. Архетип - це віртуальний зразок, який також безпосередньо не відтворюється текстом. Проте патерн - це повторюваність комбінацій, функцій та елементів жанрової системи, тобто цілком конкретних смислоструктур.

⁷⁰² Див.: Див.: Eliade М Patterns in Comparative Religion. - New-York, 1958 та Элиаде M. Очерки сравнительного религиоведения. - М, 1999.

Розглянемо роман іншої жанрової приналежності. У творчості Ф. Малле Жоріс автобіографія має винятково важливу роль, оскільки становить жанровий патерн багатьох її романів. Обираємо для аналізу роман "Паперовий будиночок". У ньому автобіографічне начало дуже сильно проявляється, хоча сам твір у жанровому відношенні ідентифікується як "автобіографічний роман", "сімейний роман", "щоденник" або "роман дитячої белетристики". Відсутність одностайності жанрових дефініцій роману прояснюється здебільшого тим, що він написаний на основі "невиразних дефініцій" автобіографії. Якщо зібрати докупи все написане про автобіографію та виструнчити перераховані теоретиками жанрові характеристики і зіставити їх із текстом роману "Паперовий будиночок", то укладається наступна таблиця.

Порівняльна таблиця жанрових ознак автобіографії і роману "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс

Дана таблиця демонструє, що переважна більшість жанрових ознак автобіографії у романі "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс присутня. Проте це не дає нам підстави вважати сам роман автобіографічним, оскільки (1) відсутність декотрих вагомих характеристик автобіографії вказує на трансформацію даного жанру у творчості Ф. Малле Жоріс. (2) Письменниця обрала для висвітлення настільки камерну тему, що ми не можемо з певністю твердити, що всі описані факти взяті саме з її біографії.

Твір дуже нагадує також жанр щоденника. Зіставимо жанрові характеристики щоденника з романом "Паперовий будиночок".

Порівняльна таблиця жанрових ознак щоденника і роману "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс

За цією таблицею добре видно, що більшість жанрових ознак літературного щоденника "Паперовий будиночок" позбавлений. При зіставленні ж обох наведених таблиць можна помітити, що жанрові ознаки щоденника та автобіографії використовуються та притлумлюються нерівномірно, автобіографічні характеристики домінують. Зіставивши у такий спосіб роман Ф. Малле Жоріс із сімейним романом-хронікою, есе, дитячою белетристикою помічаємо, що їхні жанрові характеристики ще менш представлені в "Паперовому будиночку". Отже, автобіографія та щоденник - це ті дві домінантні жанрові форми, які служити протожанрами у даному випадку. При чому, щоденникові жанрові характеристики мають явно другорядне значення. Отже, жанровим засадовим патерном роману "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс є саме автобіографія.

З'ясування природи жанрового засадового патерну важливе для дефініції жанру в цілому. Роман, створюваний як трансформація кількох есеїстичних жанрів на основі фрагментарності як єдиної структурної міри, у якому логічний розвиток подій перекреслюється щоденниковою невідворотністю наступаючого майбутнього, а сама подієвість не вигадується, а списується (чи удавано списується) з фактичної дійсності - це модифікований романний жанр. Він має значні переваги над романами, чиї усталені форми відомі як історичний, соціально-побутовий, антиутопічний, пригодницький, детективний та ін. роман. Адже в цьому немає передбачуваної кінцівки, оскільки кінцівки (епілогу) у класичному сенсі цей роман взагалі не потребує. Есеїстична природа роману "Паперовий будиночок" зробила його абсолютно відкритим до будь-яких подієвих та духовних перетворень, зробила його "романом без розв'язки"(як і без зав'язки), в якому максимально відтворюється процес невпинного становлення сучасності. Бахтінський принцип діалогізму не тільки повністю реалізується в ньому, а реалізується з надлишком. Остаточних жанрових дефініцій цей роман не може мати, оскільки він занадто... автобіографічний. Мета будь-якої теорії полягає нетільки в тому, щоб дати всі можливі дефініції, скільки в тому, щоб визнати марність таких спроб в окремих випадках - жанровою дефініцією.

В одному романі можна виділити кілька жанрових патернів, проте засадовий зазвичай один. При цьому він майже не впливає на остаточне визначення жанрової приналежності твору, визначаючи швидше його внутрішнє конструювання.

Література

Боно Эдвард де. Латеральное мышление // http://kolesnik.ru/2005/ de-bo no-lateral-thinking/

Боно Эдвард де. Латеральное мышление. Учебник творческого мышления. - М., 2005.

Элиаде М. Очерки сравнительного религиоведения. - М., 1999. Eliade М. Patterns in Comparative Religion. - New-York, 1958.

Kroeber A.L. and Kluckhohn C. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions // Papers peabody. Mus., 1952, 47, № 1.