Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літературних жанрів - Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману - Бовсунівська Т. В 2009
Жанр як текстовий патерн
Когнітивна модель жанру
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Архетипна природа жанру як формо-значеннєвого утворення після ґрунтовних праць Н. Фрая уже, здається, ні в кого не викликає сумніву. Хоча чи не найбільш актуальною для ідентифікації жанру є теорія патернів, яка за своєю природою і є першим ступенем відтворення жанру. Патерн - це "зразок", "конструкт", "модель", "образ", "приклад", якась загальна властивість літературної форми. Коли можливості жанрового патерна виявляються вичерпаними - дана жанрова форма занепадає та перероджується.
У галузі когнітивної психології численні дослідження велись задля з'ясування сприйняття людиною зорових патернів, основним здобутком стало з'ясування основних принципів зорового сприйняття: подібність, близькість, спрямування, спільна доля та прегнантність. Сам же патерн у тлумаченні когнітивістики - це «комплексне об'єднання сенсорних стимулів спостерігачем як приналежність до певного класу об'єктів»698. Дж.Р. Андерсон твердив, що «патерн пізнається у зіставленні з еталоном»699, а його розпізнання здійснюється шляхом по детального аналізу: стимули впізнаються як комбінації найпростіших деталей. Отже, для того, щоб ідентифікувати будь-який патерн, не виключаючи й жанрового, треба спочатку розпізнати деталі, з яких він складається, а потім осмислити їх комбінацію. При цьому вагоме місце посідає також контекст. Літературний процес сповнений художніми ознаками, які необхідно організувати та класифікувати з метою розпізнання якихось патернів. З точки зору пізнання жанр такий же понятійний акт, як і зоровий чи слуховий, хоча його «подразники» лежать у сфері віртуального, мислення. Внаслідок жанрового мислення також утворюються когнітивні моделі, метою яких є фіксація певної інформації. Будь-яка концептуальна наука, а літературознавство належить саме до таких, за мету має утворення когнітивних моделей (жанру, поезії, образу, метафори тощо).
Що є першоосновою жанрової форми, її патернами? Сучасний стан, наприклад, роману, демонструє цілковиту плинність жанрової форми. Поява категорії «метажанру» є наслідком цієї плинності, «безформності» роману у добу постмодернізму. Намагання зробити її подібною до класичних категорій жанрового розпізнання сприяє її «канонізації», тобто метажанром поступово втрачає свою основну позитивну з точки зору когнітивістики властивість - орієнтованість на плинність, яка заступається уявленням про певну чисельність попередньо відпрацьованих у світовій літературі форм, з яких, власне, й пересотворюється новітній роман. Тобто він постає як невмотивована чисельність канонічних форм, а отже, метажанр втрачає когнітивну приналежність остаточно та перетворюється на канонічну властивість романної форми доби постмодернізму. Проте метажанр, очевидно, є не стільки новоутворенням у плані жанру, скільки основою перехідної жанрової форми. У трансформаційні періоди жанр апелює до більш глибоких конструктів, ніж просто традиція.
698 Солсо Роберт. Когнитивная психология. - М.: Тривола. 1996. - С. 555.
699 Андерсон Р.Джон. Когнитивная психология, — СПб.: Питер, 2002. - С. 56.
В основі кожного жанру лежить засадовий патерн. Він лишається незмінним, не зважаючи на ті трансформації, які зазнає даний жанр у процесі когнітивного моделювання. Патерни утворюють шаблон жанру. Теорія патернів має прямий стосунок до креативного, зокрема жанрового, мислення. Будь-яка жанрова трансформація залишає слід, що є пам'яттю про неї. Людська пам'ять заснована на принципі патерну. Накопичення слідів інформації, що промайнула, відбулась, здійснилась колись, формують утворення, які й називаються патернами. Патерн закладає принцип смислопородження, чим істотно відрізняється від поняття «канон», адже останній фактично вичерпується сенсом «кліше». Патерни характерні для латерального (творчого, нестандартного) мислення, оскільки ведуть нас від кліше, від канону - у сферу чистої вигадки. Теорію патернів активно розробляв Е. де Боно у сфері психології, а у сфері культури - теорію культурних патернів розробляли А. Крьобер і К. Клакхон. На думку А. Крьобера та К. Клакхона, культура - це світ суцільних патернів, експліцитних та імпліцитних; патерни культури та релігії є незалежними від індивідуальності700. Е. де Боно сформулював провідну властивість патерну701: здатність актуалізуватися в цілому тоді, коли покликається до життя лише якась його частина. Тому в наш час система кодування патернами стала такою популярною, адже вона покликається до життя незначним оживленням патерну-знаку, частковим відтворенням тощо. Ми маємо підстави говорити про ступінь активності різних жанрових патернів, який виявляється різним в різних структурах.
700 Kroeber A.L. and Kluckhohn С. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions И Papers peabody Mus., 1952,47, N 1 Kroeber A.L. and Kluckhohn C. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions // Papers peabody Mus., 1952, 47, N l,p. 181.
701 Див.: Боно Эдвард де. Латеральное мышление. - М.: Попурри, 2005. - 384 с.; Боно Эдвард де. Рождение новой идеи. Книга о нешаблоннном мышлении. - М.: Прогресс, 1976.
Літературу сповнюють жанрові патерни навіть, коли про них не йдеться, адже вони не потребують репрезентативного наголошення на власних сутностях, вони просто реалізуються на рівні моторних знаків, напівсвідомо чи несвідомо (канон відтворюється свідомо, базуючись на научуванні та наслідуванні). Патерн відрізняється від жанрового канону ще й тим, що здатен розростатися, поглинаючи інші патерни, канон же такої здатності не має. Аглютинація жанрових канонів - велика рідкість. Хронологічно патерни також мають певну визначеність, адже творяться згідно з часовим порядком розгортання певних властивостей, канон же має позачасовий характер. Оскільки жанровий канон на сучасному етапі науки, фактично, втратив аксіологічну вартість, то стійкі жанрові ознаки, а чи краще сказати «відносно стійкі за певних умов», результативніше характеризувати за допомогою категорії «жанрового патерну».
М. Еліаде702 використовував поняття «патерн» у герменевтиці історії релігій, хоча його теорія відзначається фактичним ототожненням патерну й архетипу. Зокрема, до патернів ним було віднесено: архетипи сакрального простору і центру; архетипи сакрального часу; небесний архетип і боги неба; архетип Сонця і солярні культи; архетип Місяці і місячна символіка; архетип вод і акватичний символізм; архетип каменя; архетип землі, жінки і плодючості; рослинна архетипіка і символи відродження; землеробство і культ родючості; архетипи міфу; архетипи символів. Мені видається недоречним ототожнювати архетип і патерн. Зв'язок патерну й архетипу полягає у тому, що патерн є класифікацією у когнітивному сенсі, яка не опирається архетипу як ментальному зразку, узагальнюючи його абстрактно-логічний сенс у конкретно завершену схему.
Жанровий патерн - це концептуально зумовлена смислоструктура когнітивної моделі жанру, яка представляє тенденцію його формо- та змістотворення і не є завершеним трафаретом. Наприклад, своєрідним патерном для роману «Володар мух» В. Голдінга стала біблійна притча. Але вона ж слугує патерном і для роману «Дні гніву» С. Жермен. Проте С. Жермен і В. Голдінг написали два неподібних романи. Таким чином, притчовий патерн, який лежить в основі обох романів, лише визначає спрямування концептуальної смислоструктури жанру, не визначаючи заздалегідь цю смислоструктуру; він є нахилом до певного розкриття, а не саме розкриття, не потребує наслідування. При цьому йому не властива неконкретність/неприсутність архетипу, який сам ніколи не виходить на поверхню, породжуючи архетипові образи, адже характеристики біблійної притчі описані в літературознавстві доволі ретельно. Патерн - це реальний зразок жанру, який не відтворюється в тексті. Архетип - це віртуальний зразок, який також безпосередньо не відтворюється текстом. Проте патерн - це повторюваність комбінацій, функцій та елементів жанрової системи, тобто цілком конкретних смислоструктур.
702 Див.: Див.: Eliade М Patterns in Comparative Religion. - New-York, 1958 та Элиаде M. Очерки сравнительного религиоведения. - М, 1999.
Розглянемо роман іншої жанрової приналежності. У творчості Ф. Малле Жоріс автобіографія має винятково важливу роль, оскільки становить жанровий патерн багатьох її романів. Обираємо для аналізу роман "Паперовий будиночок". У ньому автобіографічне начало дуже сильно проявляється, хоча сам твір у жанровому відношенні ідентифікується як "автобіографічний роман", "сімейний роман", "щоденник" або "роман дитячої белетристики". Відсутність одностайності жанрових дефініцій роману прояснюється здебільшого тим, що він написаний на основі "невиразних дефініцій" автобіографії. Якщо зібрати докупи все написане про автобіографію та виструнчити перераховані теоретиками жанрові характеристики і зіставити їх із текстом роману "Паперовий будиночок", то укладається наступна таблиця.
Порівняльна таблиця жанрових ознак автобіографії і роману "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс
Жанрові ознаки автобіографії, виділені дослідниками |
Ці жанрові ознаки у романі «Паперовий будиночок» Ф. Малле Жоріс |
Номінальне співпадіння автора, оповідача та героя |
наявне у романі, оповідач- герой-автор - це жінка - письменниця |
Оповідь про приватне життя творця книги, оповідь вед першої особи |
у романі йдеться саме про приватне життя жінки- письменниці від першої особи однини |
Прозова форма |
прозова форма, часто перемежовується численними діалогами |
Ретроспективність зображення |
ретроспективне зображення наявне |
Хронологічна послідовність викладу |
хронологічна послідовність витримана |
Співвіднесеність із текстами попередників |
відсутнє |
Наявність так званого автобіографічного узгодження або пакту. Під останнім дослідник має на увазі своєрідний зачин, в якому автор повинен сформулювати свої наміри, визначити свого читача, передбачити взаємини з ним. |
відсутнє |
Глибинна внутрішня ідея, яка відображає погляд автора на себе самого |
простежується у романі |
Компенсаторна функція самовідтворення щодо автора |
компенсаторна функція простежується, особливо у бесідах на теми літературної праці та призначення рукописів |
Невизначеність історичного часу в жіночих автобіографіях |
у романі немає вказівок на час, немає жодних датувань, окрім: «на наступний день», «минулого року» тощо |
У жіночих біографіях замість часової наративної послідовності реалізується емоційна |
у романі Жоріс хронологічна послідовність зберігається як умова існування самого образу часоплину, проте описується не весь потік життя, а вибіркові сцени, які сильно емоційно забарвлені |
Жанрові ознаки автобіографії, виділені дослідниками |
Ці жанрові ознаки у романі «Паперовий будиночок» Ф. Малле Жоріс |
Жіноча афектована історія |
є кілька ознак, зокрема у потрактуванні релігії |
Автобіографія як письмо визнання у феміністчиній критиці |
роман написаний саме як «письмо визнання» жінки- письменниці |
Пам'ять, колективні спогади у автобіографії - за фемінізмом |
у романі спогади дуже індивідуалізовані, колективне самоусвідомлення як текстовий факт відсутнє |
Фрагментарність і умовчання |
наявні |
Дана таблиця демонструє, що переважна більшість жанрових ознак автобіографії у романі "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс присутня. Проте це не дає нам підстави вважати сам роман автобіографічним, оскільки (1) відсутність декотрих вагомих характеристик автобіографії вказує на трансформацію даного жанру у творчості Ф. Малле Жоріс. (2) Письменниця обрала для висвітлення настільки камерну тему, що ми не можемо з певністю твердити, що всі описані факти взяті саме з її біографії.
Твір дуже нагадує також жанр щоденника. Зіставимо жанрові характеристики щоденника з романом "Паперовий будиночок".
Порівняльна таблиця жанрових ознак щоденника і роману "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс
Жанрові ознаки щоденника |
«Паперовий будиночок» Жоріс |
Існування на межі документалістики, мемуаристики, есеїстики |
Таке межування відсутнє. Натомість інше: есе, щоденник, автобіографія, дитяча белетристика, роман |
Позаконцепційність суб'єктивності, плинність концептуальності (зміна переконань) |
наявна зміна переконань оповідача під впливом «дитячого світу» |
Єдиний часовий план зображення |
відчутній, спостерігаються три часові плани зображення |
Не ретроспективність, описується жива сучасність |
Ретроспективність переважає над живою сучасністю у романі |
Щоденний запис, датування |
відсутнє |
оповідь від першої особи однини |
оповідь від першої особи однини |
Сповідальність - світська форма сповідального слова за Богдановим |
відсутня, натомість ретельне відтворення дії, факту, ситуації, сповідальне угадується, проте записів немає |
Хронологічна сюжетна структура, яка визначається самими подіями життя автора |
наявна |
Імпліцитна комунікативна спрямованість |
Відсутня |
Відсутність наперед визначеної конструкції, її визначає потік життя |
Частково витримане |
Щоденник має спонукальні мотиви до написання - позалітературні |
спонукальні мотиви до написання - літературні і позалітературні |
Відсутність стилістичних обмежень |
наявність стилю дитячої белетристики |
Фрагментарність і умовчання |
наявні |
Компенсаторна функція щоденника |
компенсаторна функція простежується у бесідах на теми літературної праці та призначення рукописів |
За цією таблицею добре видно, що більшість жанрових ознак літературного щоденника "Паперовий будиночок" позбавлений. При зіставленні ж обох наведених таблиць можна помітити, що жанрові ознаки щоденника та автобіографії використовуються та притлумлюються нерівномірно, автобіографічні характеристики домінують. Зіставивши у такий спосіб роман Ф. Малле Жоріс із сімейним романом-хронікою, есе, дитячою белетристикою помічаємо, що їхні жанрові характеристики ще менш представлені в "Паперовому будиночку". Отже, автобіографія та щоденник - це ті дві домінантні жанрові форми, які служити протожанрами у даному випадку. При чому, щоденникові жанрові характеристики мають явно другорядне значення. Отже, жанровим засадовим патерном роману "Паперовий будиночок" Ф. Малле Жоріс є саме автобіографія.
З'ясування природи жанрового засадового патерну важливе для дефініції жанру в цілому. Роман, створюваний як трансформація кількох есеїстичних жанрів на основі фрагментарності як єдиної структурної міри, у якому логічний розвиток подій перекреслюється щоденниковою невідворотністю наступаючого майбутнього, а сама подієвість не вигадується, а списується (чи удавано списується) з фактичної дійсності - це модифікований романний жанр. Він має значні переваги над романами, чиї усталені форми відомі як історичний, соціально-побутовий, антиутопічний, пригодницький, детективний та ін. роман. Адже в цьому немає передбачуваної кінцівки, оскільки кінцівки (епілогу) у класичному сенсі цей роман взагалі не потребує. Есеїстична природа роману "Паперовий будиночок" зробила його абсолютно відкритим до будь-яких подієвих та духовних перетворень, зробила його "романом без розв'язки"(як і без зав'язки), в якому максимально відтворюється процес невпинного становлення сучасності. Бахтінський принцип діалогізму не тільки повністю реалізується в ньому, а реалізується з надлишком. Остаточних жанрових дефініцій цей роман не може мати, оскільки він занадто... автобіографічний. Мета будь-якої теорії полягає нетільки в тому, щоб дати всі можливі дефініції, скільки в тому, щоб визнати марність таких спроб в окремих випадках - жанровою дефініцією.
В одному романі можна виділити кілька жанрових патернів, проте засадовий зазвичай один. При цьому він майже не впливає на остаточне визначення жанрової приналежності твору, визначаючи швидше його внутрішнє конструювання.
Література
Боно Эдвард де. Латеральное мышление // http://kolesnik.ru/2005/ de-bo no-lateral-thinking/
Боно Эдвард де. Латеральное мышление. Учебник творческого мышления. - М., 2005.
Элиаде М. Очерки сравнительного религиоведения. - М., 1999. Eliade М. Patterns in Comparative Religion. - New-York, 1958.
Kroeber A.L. and Kluckhohn C. Culture: a Critical Review of Concepts and Difinitions // Papers peabody. Mus., 1952, 47, № 1.