Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах - Навчальний посібник - Пасічник Є.А. 2000
Динаміка естетичного розвитку учнів засобами літератури і робота над художнім словом
Розділ ІІ.
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Одним з найважливіших завдань вивчення літератури в школі є формування в учнів естетичних потреб. Це — потреби у спілкуванні з прекрасним в усьому багатстві його виявів — в естетичній насолоді, діяльності у різних сферах людського буття. їх вихованню у школі потрібно приділяти особливу увагу, оскільки з розвитком цих потреб пов’язується духовне збагачення учня, культура його почуттів і переживань.
Виховання прекрасного означає не лише формування відповідних критеріїв оцінки естетичних смаків, а й гуманізацію людини. У процесі роботи над словом ставляться інтегральні завдання, пов’язані з естетичним вихованням учнів, — показати красу людських стосунків, праці, побуту, красу людської душі, природи, красу слова, самого твору та естетичних ідеалів письменника.
Аналіз методичних праць свідчить про те, що в основному можна виділити дві протилежні концепції. Одні автори вважають, що естетичне сприйняття твору можливе на всіх етапах навчання. Не випадково значна частина їх ототожнює вивчення літератури з естетичним сприйняттям, і, таким чином, естетичне виховання розглядається як супутній процес. Інші — схильні вважати, що повноцінне естетичне сприйняття твору — це якісно новий, вищий його рівень, і воно народжується лише на певному етапі літературного розвитку учнів, коли в них уже сформовані високі критерії аналізу художніх явищ.
Справді усвідомлене естетичне сприйняття твору вимагає певного досвіду спілкування з літературою, достатнього розвитку естетичних смаків, високої культури переживань. Людина не спроможна захопитися думками, настроями, почуттями літературних героїв, якщо вона не здатна глибоко співпереживати, страждати, співчувати, ненавидіти. Необхідно також усвідомлювати суспільну значимість і цілісність мистецьких явищ. «Художнє сприйняття можна уявити в вигляді драбини... Залежно від рівня перцепієнт може пройти і знайти на її вершині всю повноту задуманої автором моделі, але може зупинитися посередині, а то й не піднятися вище перших її щаблів»1
Глибоко усвідомлене естетичне сприйняття мистецтва можливе лише в юнацькому віці, коли ціннісно-орієнтаційна система набуває у школярів найповнішого виявлення і вже належним чином сформовані високі критерії оцінки мистецьких явищ, коли ці критерії внаслідок інтеріоризації стали складовою частиною їх диспозиційних структур, тобто вже виробилися стійкі естетичні смаки, естетичні погляди й уподобання. Тільки тоді при сприйнятті мистецтва естетичні потреби можуть ставати домінуючими в загальній ієрархії потреб і виступати на першому плані. Молодші та середні підлітки ще не можуть всебічно оцінити твір з позицій естетичного ідеалу митця за законами краси. Таким чином, найбільш сензитивний період з погляду естетичного підходу до всебічного аналізу мистецьких явищ припадає на старші класи. У більшості учнів він починається десь на межі між 9-ми і 10- ми класами. Але не слід думати, що молодші і середні підлітки зовсім позбавлені естетичного сприйняття художніх явищ. Визнати це — означає нехтувати динамікою їх естетичного розвитку. Закономірно, що критерії мистецької оцінки художніх явищ повинні формуватися в учнів поступово на всіх етапах їхнього навчання в школі. Кожен етап естетичного розвитку має свої неповторні особливості і свої оптимальні межі.
Безпідставно вважати, що кожна нова стадія розвитку в усіх відношеннях краща від попередньої. Проте в багатьох методичних працях саме так трактується проблема естетичного сприйняття твору учнями різних вікових категорій. Дитяче сприйняття вважається нижчою, примітивнішою стадією у порівнянні зі сприйняттям літератури дорослим читачем. Подібні твердження науково необґрунтовані. Очевидно, варто говорити не стільки про вищий і нижчий рівні сприйняття твору дорослим та дитячим читачем, як про різні якісні його характеристики. Звичайно, чим старший учень, тим більше нових можливостей відкриває перед ним література. Але водночас з віком безповоротно втрачається і багато цінних якостей сприйняття мистецтва. Літературний розвиток учня складний і суперечливий процес, що розвивається не на лінійній основі, а по висхідній. Кожен період розвитку має свої неповторні можливості, зумовлені закономірностями внутрішньої логіки онтогенного становлення особистості. Старшокласники, скажімо, здатні побачити у творі багато таких особливостей, які не можуть бути об’єктом уваги підлітків. Але й у сприйнятті художньої літератури підлітками та дітьми молодшого шкільного віку є свої переваги, свої неповторні можливості. «В галузі почуття, — як переконливо доводить Ян Корчак, — дитина перевершує нас силою — не вистачає гальмування. В галузі інтелекту — принаймні рівна нам, не вистачає лише досвіду»2 Має свої переваги і дитяча уява.
Естетична оцінка художнього твору як явища мистецтва може реалізуватися на різних рівнях: по-перше, загального емоційного враження про художній твір, його образи, художні особливості; по-друге, обґрунтованих суджень, з позицій власних моральних переконань, естетичних смаків читача, причому подібні судження можуть відзначатися різною глибиною аргументації і різним рівнем усвідомленості твору. В одних випадках вона робиться лише на основі аналізу поведінки персонажів, в інших — на основі врахування естетичного кредо митця, його ідеалів, ідейно-естетичної позиції, особливостей художньої манери. Такі судження відзначаються і різним емоційним характером.
Людина володіє величезними потенційними можливостями свого духовного збагачення. На жаль, у процесі навчання і виховання вони використовуються ще не на повну силу, оскільки не створюється оптимальних умов для їхньої реалізації. Так, на думку японських психологів і соціологів, ці можливості безпосередньо реалізуються лише на 2-4%. Оптимальний рівень естетичного розвитку передбачає гармонійну відповідність віковим можливостям учнів. Для нього характерним є певна широта естетичних реакцій та належна їх глибина. Гармонійний естетичний розвиток передбачає наявність глибоких і міцних знань, умінь та навичок, високий рівень сформованості емоційної сфери. Він забезпечується не так часто. Здебільшого має місце недостатній, тобто в чомусь обмежений, а то й поверховий рівень естетичного розвитку школярів. Висока освіченість легко вживається з емоційною глухотою, що позначається на рівні сприймання художніх творів.
Це особливо помітно у підлітків, які безпосередньо (на відміну від дорослих), відкрито виражають свої почуття. Учень може прекрасно розповісти, як у творі зображена та чи інша картина, але твір зовсім не хвилює його.
Душевну глухоту, емоційну байдужість варто розглядати не як результат генетичної основи, закладеної в тій чи іншій людині, від чого залежить її здатність реагувати на певні явища і факти, а скоріше як наслідок серйозних прорахунків у навчанні.
Примітки
1 Блудова В. В. Два типа перцепции и особенности восприятия искусства // Проблема этики и эстетики. - Л., 1972. - С. 150.
2 Корчак Я. Как любить детей. - М., 1973. - С. 31.
