Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах - Навчальний посібник - Пасічник Є.А. 2000
Вивчення епічних творів
Вивчення творів різних жанрів
Розділ VІІ.
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Епічні твори, вивчення яких передбачене програмою з української літератури для середньої школи, різноманітні (казка, оповідання, байка, поема, новела, повість, памфлет, роман та інші жанри). З кожним роком в учнів розширюється уявлення про їхні жанрові різновиди.
Основою епічного твору є сюжет, який становить собою послідовний ланцюг подій, умотивований ідейним задумом письменника. Важлива роль в епічному творі належить і позасюжетним елементам - портретам, пейзажам, — описам обстановки, публіцистичним, ліричним відступам тощо.
У кожному класі є свої особливості аналізу епічних творів, які зумовлюються рівнем літературної підготовки учнів. Своєрідність епічного твору осмислюється учнями поступово. На перших етапах їх літературної освіти основна увага переважно зосереджується на розвитку сюжету, вчинках персонажів. Простежуючи розвиток дії у часі і просторі, учні вчаться давати оцінку життєвим явищам, розглядати їх у взаємозв’язку з конкретно-історичною епохою. Аналіз логічно завершених частин, розділів, епізодів епічного твору — це одночасно і ключ до розуміння образів-персонажів, оскільки характери героїв твору безпосередньо виявляються в дії.
Проте достатнє розуміння сюжету епічного твору ще не свідчить про повноту його сприймання. Не менш важливою умовою повноцінного усвідомлення твору є також вихід за рамки сюжетної основи, вміння вловлювати авторський підтекст, той другий план, який захований за фасадом дії.
Учням не важко збагнути загальну сюжетну канву епічного твору. Але далеко не завжди вони можуть зрозуміти логіку поведінки персонажів, усвідомити взаємозв’язок сюжету з позасюжетними елементами (пейзажами, ліричними відступами, внутрішніми монологами тощо), простежити, як виражається ідея, що нею пройнятий твір. Вивчення епічного твору повинно будуватися так, щоб учні зрозуміли тісний взаємозв’язок усіх його компонентів, які в сукупності створюють цілісну картину людського життя. Тому важливо вчити їх зіставляти епізоди твору, бачити логічну доцільність у загальній композиційній побудові, простежувати поступове відтворення людських характерів. Перед внутрішнім зором учнів повинні постати яскраві художні картини — рухома кінострічка змальованих письменником образів, явищ життя.
Багато епічних творів, які вивчаються в школі, великі за обсягом. І вчитель повинен добре продумати, що саме необхідно детально розглянути на уроці, які епізоди прочитати, щоб посилити емоційність враження дітей.
Робота над композицією епічного твору ведеться в усіх класах. Навіть п’ятикласники не можуть обмежуватися усвідомленням тільки загальної канви сюжету. Це необхідна умова, але не кінцевий результат вивчення твору. Потрібно вчити і наймолодших школярів на основі тексту проникати в особливості художнього зображення, тобто практично, без теоретичних узагальнень осмислювати епічний художній твір.
П’ятикласники вже можуть простежити тісний взаємозв’язок картин, епізодів епічного твору. Наприклад, вивчаючи оповідання М.Коцюбинського «Ялинка», діти поміркують над тим, з якою метою дається опис хатньої обстановки Якима, як це допомагає читачеві зрозуміти вчинки Василька.
Не менш важливо, щоб учні, аналізуючи епічний твір, навчилися бачити за образами, картинами автора. Автор не просто змальовує якісь картини життя, він щось хоче сказати читачеві, стверджуючи чи заперечуючи явища дійсності.
Авторська позиція в епічних творах виражається або безпосередньо, або у прихованій формі. Письменник може говорити з читачем, переконувати його від імені оповідача, літературного героя. Учні вивчають і такі твори, в яких розуміння життя літературними героями зовсім інше, ніж у письменника. Іноді позиція особи, від якої ведеться розповідь у літературному творі, може збігатися з авторською позицією тільки частково. Учні не завжди правильно усвідомлюють такі твори. Особливо часто ототожнюють оповідача з особою письменника молодші підлітки. Тому учнів слід вчити робити висновки про авторську позицію на основі загального звучання твору. Вони повинні добре розуміти, що хотів автор сказати своєму читачу, як він ставиться до тих подій, що зображує, до персонажів, яких змальовує, чого вчить той чи інший твір.
Коли читач починає знайомитися з оповіданням Марка Вовчка «Горпина», він одразу ж відчуває ставлення автора до героїні. Це видно вже з того, які слова добирає письменниця, характеризуючи її. Горпина «білолиця, гарна і весела, а прудка, як зайчик, і в хаті, і на дворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий».
Наявність специфічних особливостей епосу як літературного роду аж ніяк не заперечує того спільного, що об’єднує його з лірикою і драмою. А тому окремі види роботи, які широко практикуються під час вивчення епічних творів, можуть також використовуватися і у вивченні лірики й драми.
