Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах - Навчальний посібник - Пасічник Є.А. 2000

Літературна картографія
Позакласна робота з літератури
Розділ VІІІ.

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

У кожній школі можуть бути виготовлені карти, які відтворюють літературну географію краю. Немає такої області в Україні, яка не була б зв’язана з іменами визначних письменників. По праву називають краєм багатих літературних традицій Чернігівщину, Полтавщину, Львівщину, Київщину.

Наприклад, Чернігівщина. Її літературні традиції сягають у глибину віків, до часів «Слова о полку Ігоревім». З Чернігівщиною пов’язані імена Т.Шевченка, Марка Вовчка, Л.Глібова, А.Свидницького, Панаса Мирного, М.Коцюбинського, Б.Грінченка, М.Гоголя, О.Пушкіна, Л.Толстого, М.Горького, П.Тичини, О.Довженка, І.Кочерги, Олекси Десняка, М.Сеспеля і багатьох інших письменників.

У школах України поширені карти двох видів:

1) на карті області великого формату розміщують портрети письменників саме у тих географічних рамках, де ці письменники перебували; біля кожного портрета ставиться порядковий номер, на полях карти додаються пояснення про характер зв’язку письменника з краєм;

2) на карті області позначаються всі села і міста, пов’язані з іменами письменників; на полях карти подаються портрети найвизначніших митців, а також коротенькі пояснення про характер їх зв’язку з краєм, наприклад:

Г.Сковорода — видатний український поет і філософ. Народився у селі Чорнухах, подорожував по Полтавщині.

Давид Гурамішвілі — видатний грузинський письменник. Довго жив і працював у Миргороді і Зубівці. У 1787 році приїжджав у Кременчук. Помер у 1792 році, похований у Миргороді.

Кожен з цих видів карт має свої плюси і мінуси. Перший дає більш наочне уявлення про характер зв’язків письменника з краєм. Та форма такої карти не завжди може задовольнити словесників, особливо тих, які працюють у місцевості, багатій на літературні традиції. Така карта буде переобтяжена портретами; портрет одного й того ж письменника доводиться наклеювати декілька разів, а в окремих місцях портрети будуть настільки скупчені, що важко визначити, не читаючи пояснень, з якими ж селами пов’язана діяльність письменника. Крім того, в умовах школи не завжди можна знайти портрети всіх письменників. Карту другого вигляду зробити легше, але її не можна поступово поповнювати так, як карту першого виду.