Українська література 5 клас - Розробки уроків - 2013 рік

Позакласне читання № 3. Історичне минуле українського народу в сучасній літературі

Мета: зацікавити учнів додатковим читанням художніх творів на історичну тему; розвивати вміння докладно переказувати цікаві епізоди з них; висловлювати свої думки про почуте і прочитане, аналізувати та зіставляти історичні факти, коментувати їх, виховувати почуття патріотизму, національної гордості.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Засоби навчання: книжкова виставка „Історичні твори українських письменників”, тексти оповідань Є. Білоусова „Останній правитель династії Києвичів”, „Його називали Віщий”, „Володар землі незнаної”.

Випереджувальне завдання: усім учням: прочитати оповідання Є. Білоусова „Останній правитель династії Києвичів”, „Його називали Віщий”, „Володар землі незнаної”; ученеві-декламатору: навчитися виразно читати звернення до сучасних українців Житомира (зміст — у конспекті уроку); індивідуальні завдання окремим учням: опрацювати репліки героїв для рольової гри, навчитися виразно читати слова своєї ролі (зміст — у конспекті уроку).

Епіграфи до уроку:

Хто не знає свого минулого,

той не вартий майбутнього.

О. Довженко

Моєму могутньому древньому роду

Найперше — аби Україна була.

И не буде віками йому переводу.

Були ми. І будем. І несть нам числа.

С. Барабані

Перебіг уроку

I. Організаційний етап.

II. Забезпечення емоційної готовності до роботи.

„Побажай мені удачі”.

_________________________________________________

_________________________________________________

III. Актуалізація суб'єктного досвіду та опорних знань.

— Прокоментуйте епіграф — слова О. Довженка „Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього”. Підтвердьте чи спростуйте їх.

Технологія „Займи позицію”.

Учням пропонується прикріпити до „Дерева пізнання” відповідні листочки: зелені — „Потрібно”, жовті — „Не знаю”, червоні — „Не потрібно знати історичне минуле народу”. 2-3 учні обґрунтують свої позиції.

IV. Цілевизначення і планування.

Визначення власних цілей. Ознайомлення з планом роботи на уроці.

Учитель. Людина, яка любить читати, багатіє душею, поповнює активний словниковий запас, вчиться жити правильно, спостерігаючи вчинки літературних героїв. Особливо важливим є бажання читати твори на історичну тематику, бо саме такі повісті та оповідання збагачують уяву та пробуджують почуття національної свідомості та гідності, бажання прислужитися рідному народові. На цьому уроці ви маєте змогу висловити власну думку про прочитані твори на історичну тематику. Ваша розповідь повинна настільки зацікавити однокласників, щоб їм теж захотілося прочитати дане оповідання.

V. Операційно-пізнавальний етап.

Короткий огляд книжкової виставки.

Учитель. Розділ „Історичне минуле нашого народу”, над яким ми працювали з початку II семестру, містить добірку творів українських письменників про становлення великої держави — Київської Русі. Тема історичного минулого хвилювала письменників минулого, хвилює і наших сучасників . Сьогодні ми познайомимося з героями оповідань Є. Білоусова „Останній правитель династії Києвичів”, „Його називали Віщий”, „Володар землі незнаної”.

Є. Білоусов — єдиний український автор, який за часів нашої незалежності отримав високу світову нагороду в царині дитячої літератури — міжнародний диплом ЮНЕСКО імені Г. К. Андерсена. Його книжки неодноразово ставали переможцями різноманітних виставок і конкурсів.

Народився Євген Білоусов 1952 року в родині військовослужбовців у Російській Федерації. Ще будучи школярем, разом із батьками переїжджає до Криму. Після закінчення школи працює у всесвітньо відомій дитячій оздоровниці „Артек”. Зараз проживає в Криму і працює над створенням музею сучасної дитячої книги, багато пише, зустрічається із читачами. Сьогодні ми з вами ближче ознайомимося із книгою „Славетні українці”, опублікованою в 2005 році. Герої книги — наші славетні предки, їхніми іменами гордимося, їх далекоглядністю захоплюємося, на них прагнемо бути подібними ми. Отже, нашу увагу привернула історична оповідь „Останній правитель династії Києвичів”.

Звернення до сучасних українців Житомира (монолог попередньо підготовленого учня).

— Жити треба мирно, у спокої.

— Не сваріться, старших поважайте, завжди на допомогу один одному поспішайте.

— Як синові рідному, бажаю не багатства, а розуму. Навіщо нам воювати? Нащо людей на смерть посилати? На чуже не зазіхайте, але й своє бережіть.

З таким повчанням до князя Аскольда і його воїнів звертався Житомир.

Робота в групах.

I група

— Що ви знаєте про заснування Києва?

— Аскольд був останнім правителем із династії Києвичів? Чому останній?

— Хто такий Житомир?

— Чому Аскольда було вбито?

— Хто спровокував загибель Аскольда?

II група

— Яка подія сталася у 860 році?

— Якою подією почалася давньоруська історія?

— Яка важлива для християнського світу подія сталася у 867 році?

— З якою метою бояри викликали Олега з Новгорода? Коли це сталося?

— Чому Житомир пішов із Києва в ліси древлянські?

III група

— Порівняйте оповідання Є. Білоусова „Його називали Віщий” з поезією Олександра Олеся „Аскольд і Дір”.

— Коли почав княжити Олег?

— Чому вийшов із дружиною проти Маломира?

— Як Маломирова дружина захищала свою землю?

— Чи вдалося Маломирові перемогти Олегове військо?

Рольова гра.

Автор. Важка ти, влада князівська. Нема спокою Олегові. То походи далекі, то справи державні. Та й старість підкрадається. Чи довгою буде його життєва дорога? Сказав собі: „Стомився. Відпочину від людей”. Сів на коня та й поїхав. Згинали спини в поклонах перехожі. Зазирали в очі підступні бояри. А чи довго так буде? Хто скаже? Аж дивиться Олег: назустріч іде дідусь старий. Привітався той.

Віщун. Доброго дня, князю. Що, не всидиш дома? Неспокій на серці?

Олег (оглядів старого). І ти бувай здоров. Звідки мене знаєш?

Віщун. Все я бачу, володарю. Все про тебе знаю.

Олег. Може, ти ясновидець? Може, володієш даром долю передбачати?

Віщун. Може, й так. Хоча і про тебе люди кажуть, що ти чаклун. Між собою кличуть тебе Віщим. Я ж чую неспокій на твоєму серці. Знаю, турбує тебе важливе питання.

Олег. То правда. Скажи, чи довго мені жити?

Автор. Стоїть старий ворожбит, слова не каже.

Олег. Не мовчи. Розказуй, що знаєш. Від чого мені вмерти? Не бійся. За слова твої заплачу, не скривджу.

Автор. Сказав тоді ворожбит:

Віщун. Княже! Від коня твого, якого любиш і на якому їздиш, ти і помреш.

Автор. Засміявся весело Олег:

Олег. Ну ти, діду, скажеш. Як це я смерть від коня можу прийняти? Га?

Автор. Дивиться, а діда вже нема ніде. Зник старий.

Бесіда.

1. Що зробив Олег? Чи послухав поради ворожбита? 2. Чому Олег збирає похід на Візантію? 3. Чи вдалося пройти кораблям бухту Золотий Ріг? 4. Чи змогли русичі обійти і взяти в облогу Константинополь? 5. Чи вдалося їм перемогти ворога? 6. Як повернулося військо Олега з походу? 7. Чи справдилося віщування ворожбита? 8. Скільки років правив Олег у Києві? 9. З яким твором, вивченим на уроках літератури, співзвучне це оповідання?

Учитель. Одна із загадкових постатей української історії — князь Мстислав. Той самий син Володимира Великого, якого доля занесла у Тмутараканське князівство. Є в народі давня приказка. Промовляють її тоді, коли людина заїде в далекий край: „Ну й потрапив же я до Тмутаракані”.

То де ж розміщена ця загадкова земля? Там, де сходилися моря Руське (Чорне) та море Сурозьке (Азовське), де були засновані міста Корчев, Тмутаракань та інші.

Як Мстислав опинився у Тмутаракані, дізнаємося з розмови Володимира Великого та Мстислава.

Конкурс на кращого оповідача.

Переказування змісту твору „Володар землі незнаної”.

Володар землі незнаної

Підростав у князя Володимира син на ім'я Мстислав. Як підріс він, покликав його князь до себе. Увійшов князевич. Дивиться на нього батько — не натішиться. Син широкоплечий та стрункий. Вродливий. Волосся русяве, ремінцем перехоплене. Немає дужчих за нього. Справжній воїн. Весь в діда Святослава. І сказав Володимир:

— Посилаю тебе, Мстиславе, князювати до Тмутаракані. Далеко це від Києва. Не ображений ти, що князюватимеш на краю володінь наших?

— Ні, батьку. Землі рідній служити — це честь велика.

— Ну й гаразд. Край той далекий наче щит для Русі. Заслоном станеш від племен кочових. Нема спокою від них. Немов хвилі, набігають вони. Палять і грабують нещадно землю нашу. Зміцнюй володіння свої. Ратуй за достаток і силу Тмутаракані. Збирай дружину сильну. Тримай степовиків у страху. Не пускай їх на Київ-місто. З Візантією будь пильним. Підступні їхні імператори. Так і хочуть угіддя наші до рук прибрати. Купців підтримуй. Мій батько Святослав слова величні промовив: „У землю Тмутараканську ми не по данину прийшли, а щоб на морі Русь міцно встала”. Так-от, сину, пам'ятай це.

Бесіда.

1. Як описується місцезнаходження Тмутаракані? 2. До кого звернувся по допомогу Мстислав, коли йому загрожували хозари? 3. Яку пораду дав Ян? 4. На честь якої події Володимир заклав Переяслав? 5. Чи підтримали князя Мстислава підлеглі? 6. Які слова Усмошвеця підтримали бойовий дух війська? 7. А як Мстиславу вдалося здолати касозького князя Редедю? 8. Як з'явилася у Тмутаракані церква Богородиці? 9. Коли помер Мстислав? (1035 рік) 10. Чому Тмутаракань занепала? 11. Як пояснити вислів давнього літописця про „землю незнану”?

Конкурс „Ерудит”.

Акродиктанти.

— Складіть перші літери слів-відповідей. (Аскольд)

1. Гонець повідомив, що імператор Візантії пішов з походом на Малу... (Азію).

2. Житомир бажав не багатства, а розуму Аскольдові як... (синові).

3. Аскольд був останнім у династії... (Києвичів).

4. Бояри з Новгорода потай покликали... (Олега).

5. Князь Олег взяв Смоленськ з кривичами, а потім... (Любеч).

6. Аскольд ішов на зустріч Ігорю Рюриковичу разом з... (Діром).

— Випишіть другу літеру з кожної відповіді, прочитайте ім'я князя. (Олег)

1. Олег прибув до Києва з... (Новгорода).

2. На півдні землі руської жили... (уличі).

3. Про князів Аскольда, Діра, Олега розповів літописець. (Нестор).

4. У Новгороді підростав син Рюрика, що мав стати князем київським... (Ігор).

— З кожної відповіді випишіть третю літеру, прочитайте ім'я князя. (Мстислав)

1. ...„(Землею) незнаною” назвав літописець Тмутаракань. 2. Редедя — князь... (касозький). 3. Дружинники Мстислава — хоробрі воїни, мудрі і відважні... (ратники). 4. „Русь міцна” — бойовий... (клич) русичів. 5. Святослав казав, що у Тмутаракань прийшов, щоб... (Русь) міцно на морі встала. 6. Шукав богатиря для поєдинку з печенігами князь... (Володимир). 7. Каспійське море називають в оповіді... (Хвалиським). 8. Яси, касоги, обези — народи... (південні).

Учитель. Протягом свого життя ви вже прочитали багато книг, навчилися розрізняти основні частини їх побудови, висловлювати власну думку про їх героїв. Тож ви вже можете створити відгук про прочитану книжку. Ця робота привчатиме вас до самостійності суджень, розвиватиме ваше вміння логічно мислити, аналізувати, переконливо висловлювати власну думку.

Відгук про прочитаний твір — це усний чи письмовий твір, у якому виражають свою думку про важливість теми та ідеї твору, його зміст, героїв, про мову художнього твору, особливості його побудови тощо.

Відгуки бувають різноманітні за завданням, метою і призначенням. Одні відгуки містять бажання авторів поділитися враженнями про прочитане. Інші, крім цього, несуть певну інформацію про книгу. Ще інші мають за мету вплив на почуття слухачів. Форма відгуку залежить від його характеру, він може бути написаний у формі листа, статті в шкільну газету, записів вражень у щоденник; відгуки можуть бути детальними і стислими, можуть передавати чи не передавати зміст твору.

Робота з пам'яткою „Як працювати над відгуком”.

Пам'ятка „Як працювати над відгуком”

1. Визначити мету висловлювання.

2. Визначити адресата мовлення.

3. Визначити тип мовлення і відповідну для нього побудову.

4. Дібрати форму відгуку (лист, записи вражень, щоденник).

5. Визначити власну думку про твір, дібрати переконливі докази, зробити висновок.

6. Дотримуватися мовних норм у висловлюваннях.

7. Використовувати опорні слова та словосполучення: у творі розповідається (говориться, йдеться), твір цікавий тим..., дуже вразила..., особливо запам'ятався епізод (момент, місце), увагу привертає..., автор вдало (переконливо, яскраво, захоплююче), на жаль, шкода, на щастя, герой, у творі постає проблема, порушується питання, стверджується думка, основна думка твору розкрита...

_________________________________________________

_________________________________________________

VI. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

— Чи змінилася ваша думка стосовно вивчення історії свого народу?

Складання учнями власних відгуків про прочитані оповідання.

VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

— Дописати відгук про прочитаний твір.

— Повторити вивчене з теми. Підготуватися до контрольної роботи.

_________________________________________________

_________________________________________________