Усі уроки української літератури у 8 класі - О. П. Ващенко 2008

Історичні умови розвитку художньої літератури ХХ ст.
Із новітньої літератури ХХ ст.

Всі публікації щодо:
Історія літератури

Н. І. Счастливцева

Мета: ознайомити учнів із суспільно-політичними умовами розвитку художньої літератури ХХ ст., дати поняття успадкування кращих традицій і мистецьких надбань попередніх епох; збагнути провідні мотиви творів М. Куліша, Г. Косинки, Тодося Осьмачки, П. Тичини, А. Малишка та ін., сприяти виробленню умінь визначати жанрову різноманітність їхніх творів; розвивати логічне мислення, наполегливість у навчанні; необхідність знань; виховувати любов і натхнення до вивчення української літератури.

Тип уроку: літературний монтаж, усний журнал.

Обладнання: збірки поезій М. Рильського, Д. Павличка, П. Тичини, аудіозапис пісень, портрети поетів-«шістдесятників».

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми й мети уроку

II. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Повідомлення учнів

1-й ведучий. Червень 1941 року, напад гітлерівців на Радянський Союз, перенесення Другої світової війни на його територію, зокрема Україну, спричинили хай не остаточну, але кардинальну корекцію в стосунках української літератури з дійсністю.

Упродовж війни і письменник, і народ наблизились один да одного на відстань.

Насправді в загальнонародному житті не переставали діяти споконвічні, історично вкорінені в його плоть і кров мораль, етика, буттєві навички, завдячуючи яким український народ, до речі, й витримав випробування і сталінським геноцидом і війною.

2- й ведучий. Патріотичні вірші, статті українських поетів з’явилися на газетних шпальтах 23-24 червня 1941 р. В «Правде» було вміщено мовою оригіналу «Ми йдемо на бій» П. Тичини, по радіо читали «Клятву» М. Бажана, поезії М. Рильського, Л. Первомайського.

Читається вірш М. Рильського (на фоні його розповідь продовжується).

ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Лиш дійшовши схилу віку,

Поезію я зрозумів,

Як простоту таку велику,

Таке єднання точних слів,

Коли ні марній позолоті,

Ні всяким викрутам тонким

Немає місця, як підлоти

І серці чистім і палкім,

Коли епітет б’є стрілою

У має щонайглибшу суть,

Коли дорогою прямою

Тебе метафори ведуть...

Частина художників опинилася в евакуації, дехто з різних причин залишався на окупованій території. 109 членів Спілки письменників України перебувало на фронті.

Українські видання з’явилися і на окупованій території. Письменники-емігранти прагнули відродити українське культурне життя. Але терор проти українських діячів все ж наростав. Українські видання в Києві були закриті, а їх організатори, зокрема поети О. Теліга, І. Ірлявський, арештовані гестапо й розстріляні в Бабиному Яру.

Центром українського культурного життя зостався Львів. Тут діяло «Українське видавництво», де випускалися й твори репресованих та заборонених тоді письменників.

3- й ведучий. У другій половині 40-х років активізується літературний процес в Україні. Впевнено зазвучали голоси молодих письменників воєнного і повоєнного покоління. Відновлювалася літературна періодика. У 1948 р. відбувся ІІ з’їзд письменників України.

Найяскравішою сторінкою українського літературного процесу 40-50 років було заснування восени 1945 р. в Західній Німеччині Мистецького українського руху (МУРу), який об’єднав письменників-емігрантів. До МУРу увійшли талановиті українські письменники (показати портрети — У. Самчук, І. Багряний, В. Барка, Т. Осьмачка, Ю. Клен, Є.т Маланюк та інші).

Чотирирічна діяльність МУРу (1945-1949) в Німеччині та пізніших літературних угрупуваннь в Америці стала добою піднесенні української культури після трагічних утрат 30-х і 40-х років.

1- й ведучий. Націлена на пекучі й нагальні запити дня, українська література 1941-1945 р. зуміла разом з тим художньо втілити загальнолюдські почуття. Досить лише сказати, з якою силою вона піднесла образ матері, поєднавши в ньому і тему жінки-матері і тему матері — України. Цей величний образ постає з поезії М. Рильського («Слово про рідну матір»), П. Тичини («Матері забуть не можу»), А. Малишко (цикл «Україно моя»), оповідань Ю. Яновського «Син» та П. Панча «Мати» та ін.

Виразне читання поезії П. Тичини «Матері забуть не можу» в аудіозаписі.

Українські письменники в своїй творчості воєнних літ надійною спиралися на традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, вони зверталися до народних традицій, фольклору.

2- й ведучий. Загальне пожвавлення літературного життя в Україні, звично пов’язане з «хрущовською» відлигою, насправді було відгомоном глобальних зрушень.

Наприкінці 50-х років в Україні засновані нові видання. Великі письменницькі зібрання (IV з’їзд письменників) характеризуються поворотом до відновлення національних джерел.

1965 року прокотилася перша хвиля нових арештів в Україні, з кінця 1960-х років і в 70-х вони стають постійними, забирають багатьох письменників, журналістів, учених.

3 - й ведучий. Утім, нетривале послаблення тиску в першій половині 60-х років призвело до загального позитивного зрушення в культурному житті України. Добре зазвучали твори українського мистецтва.

Присуджено перші шевченківські премії П. Тичині за вибрані твори в трьох томах (1962), В. Сосюрі за збірки «Ластівки до сонця» і «Щастя сім’ї трудової», Григорію Тютюннику за роман «Вир» та ін.

1-й ведучий. 60-ті роки — час виникнення нових продуктивних тенденцій у літературному процесі, піднесення ідейно-художнього, філософського рівня в мистецтві, час творчого оновлення «третього цвітіння» старших майстрів пера (М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, В. Сосюри, А. Малишка, П. Воронька), приходу нової хвилі в поезію, прозу, критику (Є. Гуцало, М. Вінграновський, І. Драч, В. Симоненко, Г. Тютюнник, Б.Олійник).

Виразне читання поезії В. Симоненка «Лебеді материнства» на тлі аудіозапису «Пісні про рушник» А. Малишка.

2- й ведучий. 70-ті роки одержали назву «застійних часів». Для української культури цей період несприятливий. Проте зміни в літературному процесі були.

Протягом 70-80-х років друкується 11 томів «Словника української мови», започатковано літературні огляди.

Непоодинокі пориви правдивих мистецьких вартостей має в цей час красне письменство. Виходять поетичні збірки Д. Павличка «Сонети подільської осені» (1973), «Сонети» (1978), Ліни Костенко «Над берегом вічної ріки» (1977), історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979), В. Земляка «Місяці над майданом» (1971), Б. Харчука «Біла тінь» (1975), повісті Є. Гуцала «Шкільний хліб», «Сільські вчителі» (1982) та ін.

Учні-«бібліографи» подають аналіз збірок Д. Павличка, Л. Костенко.

Рекламний ролик на уривок повісті Є. Гуцала «Шкільний хліб» (виконують учні-актори).

3- й ведучий. З кінця 80-х років письменники України беруть активну участь у розгортанні політичної і культурної боротьби за державну незалежність. З ініціативи письменницької громади створюється товариство української мови ім. Т. Шевченка. Великих змін зазнала національна освіта, створюються нові підручники, у школах і вищих навчальних закладах стає обов’язковим вивчення української мови, історії, народознавства. Активно налагоджуються культурні зв’язки з закордоном, особливо з українською діаспорою.

Здобуття незалежності і навіть відокремлення України створили нові умови культурного життя.

Учні співають пісню-гімн «Ще не вмерла Україна...»

1-й ведучий. Якщо говорити про явища кінця 50-х — початку 60-х років, то в українській літературі слід назвати вирішальні фактори. Це, по-перше, публікації в цей час кіноповістей О. Довженка, що привернули загальну увагу, їхній вплив на подальший літературний розвиток і, по-друге, поява нової хвилі — шістдесятників, молодих талановитих поетів, прозаїків, критиків.

Створення висловлювання.

Маленький Сашко — Олександр Довженко і хлопчик з кіноповісті (виконує учень — «аналітик»).

2 - й ведучий. Новаторський дух, нові уявлення про покликання літератури яскраво проявилися в поезії шістдесятників — В. Симоненка, М. Вінграновського, І. Драча, Б. Олійника, Д. Павличка й Ліни Костенко, які дебютували в 50-х роках.

Виразне читання учнем-«декламатором» вірша Д. Павличка «О рідне слово, хто без тебе я?».

3-й ведучий. Митці-«шістдесятники» принесли в літературу високохудожні твори, в яких правдиво відображали сучасне їм життя, стали на захист приниженої рідної мови. Вони звершили великий трудовий подвиг, проявили високу громадянську мужність, своєю творчістю засвідчили вірність і відданість рідному народові.

2. Усний журнал «Сторінками найважливіших віх письменників»

1- й учень. П. Тичина. Народився 27 (15) січня 1891 року у с. Піски Козелецького повіту Чернігівської області. Походив зі старовинного козацького роду. У 1900-1907 рр. навчався у Чернігівському духовному у училищі. У 1913-1914 рр. працює в редакції ліберального українського журналу «Світло». З 1923 по 1924 р. — співредактор журналу «Червоний шлях» 1926 р. взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської літератури).

Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т. Шевченка (1962). Перші друковані твори молодого поета з’явилися 1912 року. Подією величезної ваги в українській літературі став вихід у світ першої збірки віршів «Сонячні кларнети» (1918).

2- й учень. А. Малишко. Народився 14 листопада 1912 року. У 1930 році юнак надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Потягом 1935-1940 рр. А. Малишко видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939) та інші.

У 1941-1944 рр. поет служив військовим кореспондентом у газетах «За Радянську Україну», «За Батьківщину», де виступав і як поет, і як публіцист, видав сім збірок поезій.

3- й учень. Анатолій Дімаров. Народився 5 травня 1922 року у Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї.

У 1949 р. вин видав першу збірку оповідань «Гості з Волині».

Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів.

Найулюбленішим жанром в роки творчої зрілості стали «історії» — сільські, містечкові, міські. У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, голодомору 1932-1933 рр., масові репресії.

Його романи «І будуть люди» (1964) та «Біль і гнів» (19741980) — історична епопея про український народ, його долю у ХХ столітті.

4- й учень. Тодось Осьмачка. Народився 4 травня 1895 року в с. Куцівка на Черкащині.

У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу був членом асоціації письменників (АСПИС), потім «Ланки».

Перша збірка поезій Т. Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року.

1925 року виходить друга — «Скитські вогні».

Поет прагне образно простежити історичний шлях України — пройти «по шляху віків» і таким чином усвідомити, куди ж летить новий вік, і як буде стелитися доля українського народу.

Останньої книгою Т. Осьмачки була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). 1943 р. видає четверту книжку «Сучасникам».

5- й учень. Ірина Жиленко. Народилася 28 квітня 1941 року в м. Києві. Перший вірш написала у восьмирічному віці. 1964 року закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

Дебютувала 1965 року збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію в пресі.

Ірина Жиленко — авторка близько двадцяти поетичних збірок. Чимало написала і для дітей. Ірина Володимирівна — лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка та літературної премії ім. В. Сосюри; кавалер ордена княгині Ольги.

6- й учень. Василь Стус.

Народився 6 січня 1938 року на Вінниччині. Після закінчення філологічного факультету Донецького педінституту вчителював, відбув армію, працював у газеті.

Належав до опозиційно настроєної національної молодої інтелігенції, що одверто протиставила себе тоталітарному режимові. 1965 р. Стуса було відраховано з аспірантури за активний протест проти серпневих арештів у середовищі української інтелігенції.

«Судові процеси 1972-1973 років на Україні — то суди над людською думкою, над проявом синівської любові до свого народу»,— писав Стус.

ІІІ. Висновок. Слово вчителя

20-ті роки

Розвиток української літератури ХХ століття характеризується бурхливим розвоєм. З глибин народу з’явилися все нові й нові молоді таланти. Виникли численні письменниці організації: «Плуг» (Спілка селянських письменників), «Гарт» (Спілка

пролетарських письменників), ВАПЛІТЕ (Вільна Академія пролетарської літератури), «Західна Україна» (вихідці із Галичини та Буковини), «Марс» (Майстерня революційного слова), «Молодняк» (молоді початкуючі письменники).

30-ті роки

Період названо «Розстріляним Відродженням».

40—50-ті роки

Період «третього цвітіння».

60-ті роки

Ожвавлення в українській літературі. Нова хвиля — «шістдесятники».

IV. Домашнє завдання

Дати письмову відповідь «У чому виявилася громадянська мужність у боротьбі за виживання нації»? Скористатися додатковою літературою.