Українська література 9 клас. Плани-конспекти уроків для шкіл з російською мовою навчання - В. В. Паращич 2009

П. Куліш. Життєвий і творчий шлях
Літературний процес 40-60-х рр. XIX ст. Вступ

Всі публікації щодо:
Куліш Пантелеймон

Тема. П. Куліш. Життєвий і творчий шлях.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, зацікавити його творами, спонукати до читання; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, самостійної роботи з підручником, проведення аналогій із сучасним життям; на прикладі яскравих, талановитих особистостей, духовного багатства народу виховувати кращі людські якості.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до життєвого і творчого шляху, книжкова виставка різних видань його творів.

Теорія літератури: роман, історичний роман, тематика, проблематика.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань учнів

1. Опитування учнів.

— Розкажіть про образ повісті Марка Вовчка, який вам запам’ятався найбільше. Поясніть чому.

2. Прослуховування усних творів.

(Учні зазначають, що повість Марка Вовчка «Інститутка» близька нашому часу гуманізмом, оптимізмом, прагненням до волі, намаганням завжди, за будь-яких обставин зберігати людську гідність.)

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

Щирий друг Т. Шевченка й нещадний критик його творів. Патріот України й вірний підданий царату. Видавець, журналіст, перекладач, історик, один із найвидатніших українських письменників, ім’я якого довгий час замовчувалося. Усе це — Пантелеймон Олександрович Куліш.

Митець різко висловлювався проти Шевченкових «Гайдамак», і в той же час запросив поета до себе боярином (свідком) на весілля, видав у своїй друкарні «Кобзар». А дружина Куліша, письменниця Ганна Барвінок, віддала Шевченкові всі свої коштовні прикраси, щоб той зміг поїхати, як мріяв, до Італії (щоправда через арешт і заслання йому так і не вдалося зробити це).

Пантелеймон Куліш — автор першого українського історичного роману «Чорна рада», першого українського правопису «Кулішівка», підручників для школи, видавець «Букваря». Це людина, яка поряд із Шевченком з повним правом може вважатися основоположником нової української літератури та нової української мови. Ось із цією особистістю ми й познайомимося ближче на сьогоднішньому уроці.

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

«Хвилинка мудрості».

ІV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.

У містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер Шосткінський район Сумської області) в сім’ї заможного хлібороба Олександра Андрійовича й дочки козацького сотника Катерини Іванівни народився Пантелеймон (Панько) Куліш.

Грамоти навчився вдома від сестри Лесі. Дуже любив слухати казки, легенди й пісні, що йому розповідали матір та сусідка. У 14 років Пантелеймон вступив до Новгород-Сіверської гімназії, познайомився зі збірником українських народних пісень М. Максимовича, які вивчив напам’ять. Сам став збирати пісні й писати оповідання.

Закінчивши гімназію, Куліш вступив до Київського університету, але незабаром його та інших студентів, що не мали дворянського звання, за наказом міністра освіти відрахували. Тоді юнак почав працювати викладачем Луцького дворянського училища, потім учителювати в Києві та Рівному, займався й літературною діяльністю.

У 1843 році був опублікований роман П. Куліша «Михайло Чарнишенко, або Малоросія вісімдесят років тому». Письменник збирає матеріали для української «Іліади» і пише поему «Україна», знайомиться з Тарасом Шевченком.

Переїжджає до Петербурга, вчителює, бере участь у таємному Кирило-Мефодіївському товаристві. Одружується з майбутньою письменницею Олександрою Білозерською.

У 1847 році Академія наук посилає Куліша за кордон для вивчення слов’янських мов і літератур, культури та народної творчості. Але у Варшаву надходить наказ про арешт Куліша за участь у таємному товаристві. На нього чекає трирічне заслання в Тулу із забороною друкувати твори. Після звільнення П. Куліш працює в Міністерстві державних маєтностей, пише двохтомник «Записки о Южной Руси», перший підручник для народу «Граматика», історичний роман «Чорна рада». У 1858 році разом із дружиною подорожує до Німеччини, Швейцарії, Італії. Через два роки Куліш видає власний альманах «Хата», потім збірку поезій «Досвітки». З 1864 року до 1891-го живе за кордоном, працюючи у Варшаві директором духовних справ, потім займаючись історико-літературною діяльністю. Відходить від ідеалів демократії. І тільки тоді, коли переїжджає до Петербурга, а потім назавжди оселяється в хуторі Мотронівка на Чернігівщині (до речі, на честь дружини письменник перейменував Мотронівку у Ганнину Пустинь), повертається до ідеї самостійного розвитку нації.

Виходить низка оригінальних збірок Куліша та перекладів, серед яких — «Позичена кобза», Біблія (у співавторстві з І. Не- чуєм-Левицьким та вченим-фізиком І. Пулюєм).

Символічним є той факт, що П. Куліш помер у 1897 році за робочим столом з олівцем у руках.

— Яким із цієї розповіді постає перед вами П. Куліш?

— У чому, на ваш погляд, виявляються суперечності його характеру?

2. Читання «цікавинок» із книги В. Шевчука «З вершин і низин».

(Див. Додаток до уроку № 56.)

3. Слово вчителя.

Значний внесок П. Куліш зробив у розвиток нової української мови. Він створив самостійний український алфавіт, який точно відбивав звукову систему нашої мови, видав правопис, граматику, названу на його честь «Кулішівкою», «Буквар». За нормами цього правопису друкувався журнал «Основа». Мовознавчі роботи Куліша засвідчили світове власне національне обличчя української культури. Для письменника це був дуже сміливий крок, адже в тодішній Російській імперії букварі й підручники дозволялося видавати «по-жмудськи, по-самоїдськи, по-тунгуськи, а ось по- українськи — «строжайше запрещено»».

У передмові до «Граматики» П. Куліш писав: «Найперше діло в отця-матері повинно бути, щоб дитину своєю рідною мовою до розуму довести… З тих-бо письменних мало добра бува, що чужоземцями через науку робляться і до свого рідного люду слова промовити по-своєму не вміють».

— А яка ваша думка з цього приводу? (Можна провести на основі цього запитання міні-дискусію.)

Крім національної мови, про яку Куліш писав, що «хоч же б і всі ви поробились письменними, а проте своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держіться. Тоді з вас буде громада шанована, і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не наложить», основою національної ідеї письменник вважав хутір.

У своїх знаменитих «Листах із хутора» Куліш писав, що праця повинна протиставлятися розбишацтву, ледарюванню, порядок — анархії, освіта — неуцтву. Українство може розвиватися на основі широкої освіти і поєднання здобутків світової науки та культури зі збереженням власних традицій. Хоч ця ідея й дещо утопічна, але була чиста, здорова й глибоко національна, патріотична.

— Як ці ідеї характеризують П. Куліша?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Виконання учнями тестового завдання.

Як відомо, стосунки двох геніїв, Шевченка й Куліша, були різкими, іноді суперечливими, але найчастіше — добрими, бо обидва понад усе любили Україну, свій народ.

✵ Заповніть пропуски у відгуку Т. Шевченка про роман П. Куліша «Чорна рада», обравши відповідні за змістом слова.

Спасибі тобі, Богу милий, друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливе спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, третій раз, і все-таки … більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти …, що … «Чорну раду» по-нашому.

А не розумію … написав … погортав;

Б не скажу … зробив … надрукував;

В не знаю … надрукував … зробив;

Г не думаю … відзначив … видав.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

✵ Продовжіть речення.

«На уроці я відкрив (відкрила) для себе…»

«П. Куліш, на мою думку, це…»

«Мені запам’яталося…»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вміти розповідати про життєвий і творчий шлях, ідеї письменника; опрацювати статтю підручника.

ДОДАТОК ДО УРОКУ № 56

Весілля на хуторі

В 1843 році приїхав у гостину до батьків на хутір Мотронів- ку майбутній редактор «Основи» В. Білозерський, а з ним його товариш — П. Куліш. Після того П. Куліш часто приїжджав сюди, мав навіть для себе окрему світлицю, щоб тут писати. Для панянок Білозерських він склав тут популярну історію України, а в січні 1847 року відбулося вінчання П. Куліша і Олександри Білозерської, майбутньої української письменниці Ганни Барвінок. Боярином на весіллі був Т. Шевченко і, як кажуть, він довго зберігав ту квітку, що пришпилила йому молода. Щаслива пара виїхала з В. Білозерським до Варшави, щоб звідти мандрувати за кордон, куди посилала П. Куліша Академія наук, але у Варшаві В. Білозерського й П. Куліша арештували і відпровадили до Петербурга, де кинули в тюрму. Почався знаменитий процес над учасниками Кирило-Мефодіївського братства.

Альбом із описом тульської старовини

Відомо, що за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві П. Куліша було засуджено на два місяці до фортеці і на заслання в місто Тулу. Пробув на засланні письменник три роки і три місяці. Визволивсь у досить своєрідний спосіб. До Тули мав приїхати цар. На прохання губернатора Куліш виготовив альбом із описом тульської старовини й ілюстрував його власними акварелями. Цар звернув увагу на талановиту роботу і запитав про автора. Довідавшись, що це Куліш, цар дозволив йому повернутись до столиці. Було це в 1850 році.

Коли П. Кулішеві оголосили свободу, він не міг і слова вимовити.

— Що таке? Що сталося? — кинулася до нього дружина Ганна Барвінок.

Але письменник і справді втратив на той час дар мови. Він узяв перо і написав: «Волю нам вернули!».

Куліш — біограф і видавець творів Гоголя

В 1856 і 1857 роках П. Куліш після довгої перепідготовчої праці видав книгу в 2-х томах «Записки о жизни Гоголя». Тоді ж таки Гоголева мати попросила Куліша, щоб він випустив твори Гоголя. Впорядкувавши рукописи, Куліш поробив коментарі, приготував до публікації листи і видав Гоголеві твори в шести томах. Заробіток з цього видання (3 тис. крб.) пішов на заснування власної друкарні (так звана друкарня П. Куліша), з якої свого часу вийшов ряд визначних творів української літератури, зокрема «Кобзар» Т. Шевченка, «Народні оповідання» Марка Вовчка, а також альманах «Хата» тощо. Випускала ця друкарня й книжечки-метелики для народного читання.

Обід у міському саду

У травні 1860 року П. Куліш приїхав у Полтаву. Тут, 9 травня, полтавська громада справила йому бучний обід у міському саду. На той обід зібралося чоловік із 200: були тут селяни і поміщики, шевці, кравці, генерали й письменники. За обідом проголошували промови на кількох слов’янських мовах. Перед тим, як сіли до столу, до розпорядника підійшов незнайомий чоловік і став прохати прийняти його як учасника обіду. Людей було й так багато і незнайомця не хотіли впускати. Тоді чоловік назвався:

— Я той жандарм, що відвозив Куліша з Петербурга в Тулу на заслання.

Відставний жандарм примостився в кінці столу навпроти Куліша, а після десятої промови встав і попросив слова, привітавши Куліша, як старого знайомого.

— З вуст відставного жандарма, — сказав він, — прийміть, люди добрі, щире бажання, щоб ширилися, зміцнялися й пишалися на Україні ті ідеї, за які я відвозив Куліша на заслання в Тулу.

Звісно, такий тост з уст колишнього жандарма зустріли з незвичайним ентузіазмом та захватом.

(Із книги Валерія Шевчука «Із вершин та низин»)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.